Дума про Миколу, який справляється правою

П'ятниця, вечір, маршрутка, жара.

Микола – то такий собі середньостатистичний чоловік середніх літ, середньої статури і зросту, певно, теж середнього.

Але в Миколи є дві особливості: він водій і він справляється однією правою. Їй-Богу справляється, сама бачила!

Їздить Микола на маршрутці. Не просто їздить – він нею керує. Нею перевозить людей.

А ще Микола має багато справ – часто розмовляє по мобільному. Розмовляє в маршрутці, якою керує. Розмовляє і керує.

Знаєте, є такі скромні водії, які говорять недовго і телефон тримають плечем. Але це не про Миколу. Микола – комунікабельний. Микола до-о-овго говорить, телефон тримає лівою рукою, правою – керує. Керує маршруткою. Везе людей.

Говорить.

На жаль, я зайняла ну дуже вже незручну позицію, щоб зазнімкувати Миколу. Крісло праворуч від водія зайняте – там сидить чоловік. Я чекаю, поки чоловік встане. Микола розмовляє.

І сяк, і так пробую своїми 8 мегапікселями сфоткати – зась. Микола розмовляє.

Забула сказати – наша з ним історія почалася на зупинці біля кінотеатру «Промінь» - саме тоді я побачила його – Микола розмовляв по телефону. Микола й досі розмовляє. Везе людей.

Мимо нас пролітають світлофори, зупинки, поворот під міст біля «Там-таму». Микола розмовляє. І Нехай увесь світ зачекає.

Приїхали до зупинки «Автостанція №1». Нарешті місце біля Миколи звільняється. Сідаю, наводжу на нього камеру. Знімаю. Микола розмовляє.

Не витримую:

-Пане водій, а з ким ви розмовляєте?

-З братом… - здивовано відповідає Микола.

-Ви однією рукою кермуєте?

-А шо я не можу одною рукою чи шо?

Аргументи закінчились – він може, сама ж бачила! Але Микола таки відкладає телефон. Микола мовчить. В Миколи задзвонив телефон. Він сумно глянув на мене і скинув вхідний дзвінок. Микола більше не говорив…

П.С. Чоловік керував машруткою №28.
Номерний знак - АС0228АА
Його ім’я може бути несправжнім – так він назвався мені.