Їдальня, після якої не пахнеш. ЙДЕМО ПОЇМО
Але коли їсти хочеться, а вибір кафе біля офісу скромний, доводиться шукати нові місцини.
СЕРВІС І АТМОСФЕРА
У закладі – самообслуговування. Тож зайшовши до зали і зайнявши бажаний столик (до речі, проблем з цим поки не було – аншлагу тут ще не бачили), прямуєш до довгого ряду зі стравами, який закінчується касою.
По черзі ставиш на свій піднос тарілку з салатом та склянку з напоєм, береш прибори, а далі просиш, аби тобі дали гарячого (таким воно стає після кількох хвилин у мікрохвильовці). Чекаєш ті самі кілька хвилин, розраховуєшся і можеш зайняти своє місце.
На жаль, гардеробу чи бодай якогось вішака у залі ми не знайшли, тож одяг довелось вішати на крісла, що доволі незручно.
Інтер’єр, хоч і простий, та не «совковий», як це часто буває з їдальнями. До речі, який головний атрибут останніх? Правильно. Ота нестерпна суміш запахів пересмажених котлет і капусти, яка потім залишається на одязі на весь день.
У Visavi цього немає і це однозначно плюс.
МЕНЮ
Меню у закладі (це ми вже потім зрозуміли) змінюється щодня. На вибір – грибна юшка та червоний борщ, кілька видів гарнірів (рис з овочами, гречка, пшенична каша, картопляне пюре чи запечена картопля).
На друге – тушкована з овочами риба, шашлик з курятини, голубці грибні, телятина з печерицями, котлети, відбивні – курячі та зі свинини, сардельки, капуста тушкована з грибами.
Вибір салатів менший – їх тут всього кілька, та й ті – з капустою, хоч і різною. Яке-не-яке розмаїття створює вінегрет.
ЦІНА І СМАК
На обід обрала пшеничну кашу (7 гривень), курячу відбивну з сиром та помідорами (26 гривень), салат з червоної капусти (11 гривень).
Каша, як я і люблю – на воді і практично без солі. Мабуть, така нейтральність смаку сподобається не усім, хоча на цей випадок на столах стоять вазочки з сіллю та перцем. Відбивна теж смачна – не суха і з спеціями не переборщили. А от салат, на жаль, розчарував.
Ніяк не вдавалось забути про те, що надворі лише березень і до нового урожаю капусти ще надто довго – такою вже твердою і непіддатливою вона була у страві. Врешті, цей «дерев’яний» салат я так і не осилила.
Такий, хоч і неідеальний, та цілком пристойний обід обійшовся мені у 44 гривні.
Віталія САХНІК