Хліб і сир у «Сулі Гулі». ЙДЕМО ПОЇМО
Для багатьох таким порятунком стають булки і бутерброди. Можна принести їх з дому, а можна піти туди, де ці «страви» готують професійно.
***
Зізнаюсь, йшла у «Сулі Гулі» не вперше, і не вдруге. Тому дивуватись не було чому. При вході у пекарню на вулиці Задворецькій, 1а звично зустрів запах випічки. В середині – кілька столиків та барна стійка зі стільцями. А головне – велика вітрина з випічкою різних форм, розмірів та смаків.
Курятина, свинина, яловичина… - подумки перебираю, що б хотілось сьогодні спробувати. Добре знаю, що у м’ясній випічці тут чимало спецій та цибулі. Тож, аби не шокувати колег решту робочого дня, обираю аскетичніший варіант. Хачапурі із сиром.
Виглядає скромно. Кругла перепічка золотистого кольору розміром з середню тарілку. Однак, з першого шматка помічаєш, що обіцяної бринзи та сулугуні тут досить багато. А вже на півшляху розумієш, що добряче наївся, ще через трохи – що більше не лізе.
Смачно і ситно. Єдиний мінус – ні я, ні працівники закладу не подумали нагріти хачапурі, а тому сир у ньому був трохи резиновим і погано тягнувся. Впевнена, у гарячому вигляді все було б смачніше.
Для себе вирішила, що наступного разу хачапурі розділю з кимось, а натомість візьму ще салат зі свіжих овочів. До речі, хоч «Сулі Гулі» і пекарня, але салати там нещодавно таки з’явились. Вочевидь, не лише у мене такі забаганки.
***
Дуже сирне хачапурі обійшлось мені у 28 гривень, ще 23 гривні коштував зелений чай. Всього – 52 гривні. До речі, це один з небагатьох випадків, коли запропоновану порцію доїсти мені не вдалось. Не тому, що не смачно, а тому що забагато.
Віталія САХНІК
