ТОП колярських традицій Волині
Коляр – людина, яка вміє і заколоти свиню, і розібрати. То могла бути одна людина на все село або кілька. Чоловіка наймали на роботу. Винагородою за працю була свіжина: шмат м’яса і сала.
Сьогодні колярів як таких майже немає. А більшість господарів навчилися колоти свині самотужки.
Усе ж з віками на Волині склалися міцні колярські традиції, яких досі намагаються дотримуватися у селах. Які? «Волинь24» підготувало добірку найвідоміших.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Колемо свиню. РЕПОРТАЖ
*Свиню намагалися не колоти в три останні дні повного місяця і три перші дні молодого. Як вірили селяни на Волині (та й досі багато хто дотримується цих правил), не дотримуватися такого правила - не на фарт для господарки. Та й сало зберігатися буде погано.
*У день, коли колють свиню, намагалися нічого й нікому з хати не позичати і не давати, інакше – не пощастить.
*Перш, ніж розбирати свиню, на череві роблять надріз навхрест – невеличкий хрестик. Так «з Богом» селяни приступали до важливої справи.
*Колись колярі випивали кружку теплої крові, бо вірили, що вона зміцнює здоров’я.
*Першу шкварку готували з так званого колярського м’яса. М’яса, яке зрізали поміж черевом та ребрами. А колярське воно тому, що під час розбирання туші – фактично перше, яке «лягає» в миску. А відтак його першим і готували. Тим паче на «шкварку» для колярів.
*Щоби шкірка була запашною, а сало смачнішим, свиню смалили соломою або льоном.
*Аби шкірка від сала гарно відставала, щойно посмалену свиню коляр з помічниками накривали рядном чи мішками – й шли пити «сто грам». А тим часом малі діти (які є в хаті) мали щосили стрибати і човптися на вкритій свині.
*Щоб сало не було червоне або по ньому не було червоних крапочок, треба, аби кров добре збігла.
*На Волині готують так званий кнюшок або карух: шматки м’яса смачать приправами, щедро солять і набивають ними вичищений шлунок. Потім підвішують його на горищі, часто – у полотняному мішку, щоб набув смаку. Приготовлений перед Великоднем кнюшок висів до літа і був справжнім делікатесом для косарів.
*Традиційна страва, яка готують на Волині зі шлунка свині – рубці. Відварений у кількох водах вичищений шлунок дрібно ріжуть і тушкують з морквою та цибулею.
*Зазвичай у той день, коли свиню колють (для тих, хто не дотримується посту) зі свіжини готують ще й бікус (або бігус). Суп зі шматками внутрішніх органів (нирок, легень, печінки) та м’яса, засмачений цибулею та морквою, але без картоплі.
*Сітку із жиру, яка вкриває шлунок, називають «вельоном». Вона, вірять у народі, лікувальна. А тому багато хто лікує нею кашель, прикладаючи компреси із сітки до грудей.
*На Маневиччині ратиці від туші, які обирають після того, як свиню посмалили, кидають назад у хлів: щоб свині велися. А на Старовижівщині - для цього кидають у хлів свинячі... цицьки, які зрізають із живота.
Підготувала Олена ЛІВІЦЬКА.