«Пришпандорять шмат пластмаси над могилою», - волинянка про Великдень для померлих
Про це жінка написала у блозі на виданні "Буг".
"Що таке проводи? Це однозначно треба купити шмат ядучого кольору пластмаси з дротом і “пришпандорити” на хрест чи тумбу над могилою родича. Це треба виполоти там мікрогрядку і втикнути якусь рослинку. Це треба на лавочку і столик свіжу клейонку – як стара за зиму з’юзалась. Це треба подивитись, що там в сусідів і зробити не гірше… Це треба впхатись на цвинтар в провідний день, виловити батюшку і покласти шмат паски з крашанкою на могили. А потім додому – на поминки…", - пише Олександра Струбицька.
"А сенс?.. Мертвим від того ні холодно, ні тепло! Ви були на цвинтарі опісля провід? Там стадами ходять певні маргінальні елементи і визбирують продукти харчування, окремі вживають алкоголь “не отходя от кассы”. Бродячі песики, котики, пташечки… Відчуття, що кладовище перетворюється на язичницьке капище з жертвопринесеннями", - зазначає жінка.
Олександра Струбицька каже, що єдине – чого від нас померлі – це молитва і пам’ять.
"Не говорю, що треба тупо забивать на ділянку, де спочили рештки тіла – знак повинен бути однозначно. Але – скромний. Мінімалізм – охайний і чистий, в першу чергу, таким тільки може бути вираз справжньої поваги і любові… Чи в наших споминах померлі є тими, що відійшли? Вони живі, бо посміхаються, співають, сваряться, працюють, не перетворившись на скам`янілості чи фотографії", - пише волинянка.
"Краще приберіть могилу,покладіть квіти, пов’яжіть стрічку, поставте лампадку, порозмовляйте з тим, до кого прийшли, запаліть свічку в храмі, замовте панахиду. Але робіть то щиро і усвідомлено – не тому, що то традиція, не тому, що так треба і роблять усі, вкладайте душу у думки і вчинки. А писанки-паски-цукерки – віддайте сусідській бабуні, і попросіть, нехай у молитві згадає спочилого раба Божого…", - додала Олександра Струбицька.