Гроші на реабілітаційний центр не хотіли давати, бо не було власної вигоди, - луцький атовець
Про це пише інформаційне агентство ВолиньPost.
Нагадаємо, у понеділок, 14 травня, на сесію Луцькради прийшли обурені учасники АТО. Вони вимагали від депутатів виділити гроші на будівництво реабілітаційного центру на базі поліклініки №1.
Спершу депутати від «укропівської» більшості не підтримали ідею, однак коли учасники АТО заблокували виходи та не випускали їх із залу, передумали. Врешті на будівництво центру виділили 5 мільйонів гривень. Всього ж потрібно близько 15-ти.
Атовець Михайло Андріюк зауважив, що наступного року - президентські та парламентські вибори, та рано чи пізно відбудуться вибори й у місті. Тому треба готувати платформу для того, аби «гарненько попіаритися».
«Звісно, вони будуть говорити, що центр потрібний. Ось виділяють 5 млн грн – на мій розсуд із них півмільйона гривень вкрадуть, тож вони не хочуть їх віддавати... Звичайно, вони не хочуть виділяти міських грошей туди», - додав Андріюк. Водночас він впевнений - якби атовці не прийшли на сесію, то пропозиція про виділення 5-ти мільйонів гривень так би й не знайшла підтримки.
«Вони б придумали щось нове – що потрібно дороги робити, що коштів немає. Ми коли їх заблокували в сесійній залі, вони напевно вже Ігорю Петровичу писали СМС і питали дозволу, чи можна», - розмірковує чоловік. Зрештою, 5 мільйонів гривень таки виділили. Атовець додає - емоції хлопців зашкалюють, адже вони не заслужили такого ставлення і не мусять «ходити і просити». Тож надалі бійці обіцяють тримати питання на контролі, аби його знову не «заговорили» та не забули про центр.
Підтримують таку позицію і побратими Андріюка. Волинський «кіборг» Андрій Серганчук зауважує, що має чимало проблем зі спиною, як і його побратими, необхідна бійцям і психологічна реабілітація. Натомість центр не будують, а згодом це питання може ще й стати інструментом у політичній боротьбі.
«Вони будують собі піар-кампанію – от дивіться, які ми добрі» - додає Серганчук. Натомість бійцям необхідна реабілітація – як фізична, так і психологічна, але можливостей для її отримання обмаль.
«Я, можливо, прийшов би зранку в басейн, трохи поплавав, і заспокоївся б», - підсумував атовець.