Як з губернатора Волині людину зробили. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
Він – і кандидат юридичних наук, і почесний президент клубу любителів зимового плавання, і почесний президент Федерації боксу України, і заслужений юрист України, і кавалер почесних відзнак МВС.
А ще він – член Національної спілки журналістів України. Написав (чи написали за нього) книги «Автобукварик», «Християнський буквар» і купу інших спеціалізованих видань.
Як Саша Главацький, фотографувався з різними знаменитостями. Придворні писаки друкували його фото з Папою Іваном Павлом ІІ. Писали, що саме за «Християнський буквар» його приймав Глава РКЦ, дякував.
Щойно він прибув на Волинь – до місцевих журналістів надійшла вимога: пишучи репортаж чи навіть замітку про Француза обов’язково зазначати: «Голова облдержадміністрації, Герой України Анатолій Француз».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: "Батя і терористи, або За що Французу дали Героя"
Всі так і робили. Тільки одна газета не здавалася – «Вільна думка» Миколи Панасюка.
Вже йому і машину палили (досі не відомо, хто), і телефонними дзвінками залякували, а він Француза в кожному номері ГУФАЄм називав. Ну, як той просив: ГУФАЙ – абревіатура від перших букв – Герой України Француз Анатолій Йосипович.
* * *
Якось послали мене, кореспондента Волинського радіо, на Локачинське газове родовище. Там електростанцію американського виробництва відкривали, що працює на непридатному для використанні газі (з великим вмістом сірководню). Приїздив давати прес-конференцію на місці голова НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко (той, що потім став «регіоналом», тепер в «Опозиційному блоці», відомий за корупційною справою про «вишки Бойка»).
Поїхав я на ту прес-конференцію. Були ГУФАЙ, Бойко і місцевий карлик. Порозказували все, на питання дали відповіді. Подякували і пішли в іншу кімнату.
Ми думали, що й нам обід накриють. Сидимо-чекаємо. А дзуськи. Заходить начальник промислу і каже: «А ви чого тут? Режимний об’єкт. Негайно покиньте приміщення».
Приїхали до Луцька. Відписуємось. Я – що не речення: «Голова облдержадміністрації Герой України Анатолій Француз».
Поклав перед начиткою текст головному редактору на стіл. Василь Федчук читав-читав, а тоді підняв окуляри на лоба і каже: «Щось забагато ото «Герой України» і «Герой України».
«Я написав, а ви, як хочете – викреслюйте, – кажу. – Побачимо, чи рука підніметься».
Почухав потилицю Василь Володимирович, взяв ручку і править.
«Напишемо один раз просто «Анатолій Йосипович». Зробимо його людиною».
Святослав ЛЕСЮК