Пригоди московського гостя у ковельській лазні. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
А позаяк будівництво було на контролі в Москві, до міста залізничників приїхав аж зі столиці перевіряльник. Щоб на власні очі побачити хід виконання робіт, а вже тоді підписати державний акт про введення об’єкта в експлуатацію.
Недоробок, як завжди, не злічити. Зате їх вдало перекривали традиційною гостинністю. Поїхали на об’єкт – пообідали, зустрілися з робітниками заводу – повечеряли з керівництвом.
А тоді представник підприємства і другий секретар міськкому Компартії повезли перевіряльника у лазню. Кращу в місті, для найшановніших гостей.
Ото сидять вони в парилці втрьох, відходять від насиченого дня. Гість вирішив вийти. Посковзнувся на дошці й гепнувся на підлогу.
Ковельчани заходилися його підіймати. А був він дядько кремезний. Тягнуть удвох за руки, а він – ні з місця, тільки ричить чогось.
Ще сильніше у такт рвонули.
– А-а-а-а, – заволав гість. І жодного слова.
Ну, думають, перебрав, нічого сказати не може. Давай ще разок.
– А-а-а-а, – ще дужче несамовитим голосом кричить.
Щось тут не те, збагнули. Оглянули розімліле тіло зверху і знизу. І виявили: коли одна дошка прогнулася, як на неї хтось із ковельчан став, у гостя мошонка в дірку між дошками потрапила. Забрав ногу – і пастка закрилася. А тут ще тягнуть його на себе.
Дістали вони акуратно компартійне достоїнство, перепросили чемно столичне начальство.
Не підпише акта, подумали. Підписав.
Святослав ЛЕСЮК