«Як м’ясо їв, то зі мною не ділився…» ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ

Початок 90-х. Радянські традиції частувати начальство збереглися, але й нові контрольні органи з’явилися. А їхні керівники – гірше народного контролю за совєтів: розвели бурхливу діяльність, щоб кар’єру собі зробити.

Локачі. До райцентру час від часу різні обласні керівники приїжджають. Що б не робили, пообідати мають. От і везуть їх у найближчий до райцентру колгосп. Там уже поляна накрита. Голова – свій чоловік. Все розуміє, м’ясо потім на колгоспну їдальню спише. Зате бали в начальства заробить.

Не списав вчасно, розслабився. А тут перевірка з районного КРУ нагрянула. Начальник молодий, щойно призначений. Принциповий, на жодні вмовляння не реагує. Накатав акта на декілька мільйонів купоно-карбованців. І найбільша недостача – м’яса.

Наступного дня несе акта в районну газету для публікації. Треба ж, аби громадскість знала про викриті зловживання, про результати його - начальника КРУ - роботи.

Добрі люди вже передзвонили в колгосп, до голови-винуватця, розказали.

Пригнався голова колгоспу до головного редактора, просить – не друкуй, то мене підставили.
А той теж не промах. «Чого я маю не друкувати? Ти як м’ясо їв, то зі мною не ділився», – відповідає.

І надрукував.

Голову колгоспу з роботи звільнили. Кримінал відкрили.

А через рік закрили, взяли небораку на роботу в районну адміністрацію. Щойно створений відділ екології очолив. Почав інших перевіряти.

Святослва ЛЕСЮК