Як в центрі Луцька спинили «п’яного» Володимира Лиса. КОЛИ НЕ БУЛО ІНТЕРНЕТУ
Як це було, він сам відверто виклав на сторінках газети «Радянська Волинь» від 11 лютого 1995 року в публікації «А нам не сподобалося, як ти ходиш».
«У вівторок, сьомого лютого, о 18.30» він саме йшов на батьківські збори у школу, коли почув за спиною: «Ей, громадянине, зачекайте»…
Двоє сержантів-міліціонерів підійшли до Володимира Лиса і спитали, чи не випив, бува, перш ніж на збори йти.
«Хіба що чашку чаю», – відповів той спантеличено.
«А скільки в чай коньяку налив?» – усміхнувся в’їдливо міліціонер.
Журналіста попросили дмухнути «в трубочку», той натомість став вимагати у правоохоронців посвідчення.
«Станемо ми всякій п’яні документи показувати», – сміливо сказали хлопці в погонах.
Він таки дихнув. Правда, марно. А згодом написав: «Як звичайний громадянин України, який нічим не завинив перед законом, я вимагаю, щоб обидва (не знаю, як назвати осіб, які тикають, шарпають і принижують) в міліцейській формі попросили вибачення особисто в мене»…
Просили чи ні, треба запитувати вже у самого Володимира Савовича. А два горе-сержанти можуть себе впізнати і… випити з тієї нагоди.
Підготувала Олена ЛІВІЦЬКА.