Чек за борщ, дітей чи випрасувану сорочку: лучанка розповіла про сімейні обов’язки
Про це вона написала у блозі на «Волинь. Life».
Юлія Смаль вийшла заміж майже 17 років тому. Жінці не подобається «фінансове обчислення» ролі кожного члена подружжя. Коли жінка, яка прибирає, пере і доглядає за дітьми, ніби висуває чек за свої послуги.
«Так, ніби хтось когось заміж нагаєм гнав і зарплату тепер роками не виплачує. Ніби ж ні. В нормі подружжя – це взаємовигідний союз, де кожен мав би робити, що може, і це має приносити радість від того, що ти комусь близькому, любимому зробив добре», - пише лучанка.
Вона додає, що багато жінок вважають, що, виконуючи домашню роботу, цим самим приносять себе в жертву чоловіку.
«Мене безкінечно дивують люди, які свою втому обчислюють в десятках тисяч гривень, включаючи сюди і цілодобовий догляд за власними ж дітьми. А потім буде: в інших діти, як діти, а ти от не враховуєш, що замість тебе я могла заробляти по десять-двадцять-тридцять тисяч щомісяця. Чи там: я тобі себе в жертву принесла, от, порахуй, будь ласка, всі чеки в мене при собі. Не розумію...» - додає Юлія Смаль.
На її думку, жінка не повинна довічно доглядати і задовольняти чоловіка тільки через те, що він приносить додому гроші.
«Власне, от він, хрестоматійний трикопійковий маніпулятор: за те, що він тобі заробляє гроші (так, ніби без мене він не заробляв би, не мав би потреби в їжі чи порядку, наймаючи когось для цього, або не тратив би їх на когось ще), ти тепер мусиш його довічно доглядати, обходжувати, обглажувати і задовольняти, і він тобі за це взагалі нічого не винен, навіть банального співбатьківства своїм же дітям, яких завів у свідомому добровільному шлюбі», - пояснює Юлія.
«Навіщо тратити життя на будівництво токсичних утилітарних стосунків, які все одно розваляться, якщо можна... Ну, багато чого можна, залежно від ситуації, але ж, ну, але. Реально в кожної людини найближча людина – це вона сама, треба ж себе берегти», - завершує блог лучанка.