«Я би таких стріляв». ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
В клубі – яблуку ніде впасти. Стоять люди і в проходах. Все до привезеного гостя придивляються. Впізнали в ньому парторга із сусіднього колгоспу. А про нього там погана слава ходила. Кажуть, перед начальством вислужувався, не давав можливості людям про свої сім’ї подбати. Тільки план давай, а як виконаєш – ні тобі премії, ні сіножаті не вділить, зате своїм стукачам – повна вольниця.
Загудів зал, коли нового кандидата на голову представляли. А тоді найактивніший встає з місця і каже:
– Це ж нам вибирати, чи не так? Пропоную внести в список для голосування кандидатуру Петра Іванчиного (мама Іванка в нього – авт.). Ми його добре знаємо. Головним зоотехніком працює, – і, звертаючись до районного начальника: – Ви ж самі його на районну Дошку пошани рекомендували. Хочемо, щоб був головою Петро.
Районний начальник пробував щось заперечити, та його голос потонув у загальному шумі. Нікуди було діватись – внесли у список і Петра.
Внесли і обрали. Сіло начальство в машину і поїхало з рішенням загальних зборів у Ківерці. Невдаха-кандидат – з ними. Він вже й в Олиці в РТП стіл накрив – своє обрання замочити, а тут така оказія!
Не пропадати ж добру – заїхали в Олику. Перші три чарки випили в напруженні. А тоді почали невдаху заспокоювати, пообіцяли інше тепле місце знайти.
Коли забава сягнула апогею, хтось запропонував вислати за новообраним головою машину – хай в колектив перших осіб вливається. Привезли.
Петро чемно вислуховував усі настанови.
Згодом мова зайшла за полювання.
– А якого лося я недавно підстрелив! – хвалився районний начальник.
– А я би таких стріляв, – не стримався Петро.
Він то знав, що сезон полювання давно закінчився, тож відстріл лося – ніщо інше, як браконьєрство.
Запанувала тиша. А тоді всі швидко роз’їхались.
Петро не пропрацював головою колгоспу й року. Звільнили за низку прорахунків у роботі. А колишній парторг, який так невдало претендував на посаду голови колгоспу, став другим секретарем райкому партії.
Святослав ЛЕСЮК