Як голова колгоспу в кукурудзі ховався. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
А розумівся він на сільському господарстві, як баран на нових воротах. Приїжджає у відсталий колгосп, заходить на свиноферму, де масовий падіж, і прорікає: «На кожну свиноматку має бути свинотатко. Тоді й свині перестануть дохнути».
Якось приїжджає він у віддалене село, а там молодий голова колгоспу поїхав з бригадиром в лісок пиячити. А люди на голову злі – от і здали компартійному босу, де їхній голова під час робочого дня повертається.
Побачили голова з бригадиром райкомівську «Ниву» – і навтьоки. Бригадир – в ліс, а голова – в кукурудзу. Під’їхав Семенцов до «бобика» (так в народі називали позашляховик УАЗ для армії і сільської місцевості), вийняв ключ із замка запалювання, поклав у кишеню і погнався на «Ниві» навперейми навколо кукурудзи. Добіг голова колгоспу в другий кінець поля, висунув голову – а вже «Нива» їде. Давай в другий бік тікати. Там – те саме. Так цілий день один по периметру проїздив, а другий – по полю в кукурудзі пробігав.
А вже як сонце почало сідати, дав Семенцов годі. Сказав у конторі, щоб завтра голова був на бюро райкому.
На другий день бере голова шофера, їдуть в район. Півдня там його на бюро шпетили. Водій вже й виспатися встиг.
Приходить голова похнюплений, сідає в машину. А шофер до нього:
– Ну, шо там?
– Шо-шо? Зняли.
– І як ми тепер будем без голови?
– Якогось дурня пришлють.
– Шо, знов?
Голову колгоспу хоч і з посади звільнили, але зовсім з номенклатури не викинули – призначили директором місцевої школи. На прощання сказав йому Семенцов: «Доки я керую районом – не бути тобі головою колгоспу».
І слова дотримав.
Але через кілька років Семенцова в обком забрали, і вчорашній директор школи знову став головою колгоспу. Завів блат із секретаркою нового першого в райкомі. І перш ніж їхати в лісок, завжди їй дзвонив.
Чи, бува, районне начальство в його село не збирається.
Святослав ЛЕСЮК