Як священик у депутати ходив. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
Прислали одного – п’є. Поїхали в єпархію: «Замініть!» Прислали другого – дівчат зачіпає. Знову просять забрати. Прислали врешті-решт монаха. Той не п’є, не гуляє – молитви напам’ять змушує вчити. Знов недогода.
Сказали в єпархії: «Більше міняти не будемо».
Все одно вигнали.
Поїхали в іншу єпархію, Київського патріархату. Прислали звідти молодого вихідця з Галичини, патріотично налаштованого. Сподобався.
У 2002 році обрали його від села депутатом районної ради. Активний був депутат, дороги до села добився.
2004-й. Президентські вибори. У скриньці для голосування на все село знайшли два бюлетені з позначкою «за» Януковича. То священик тих двох вирахував. І на кожній проповіді про них згадував. Поки ті не прийшли до церкви, не покаялися.
2006-й. Вибори тільки за партійними списками.
Приїжджаю до нього додому, запитую, чи буде балотуватися. «Я є керівник виборчого штабу БЮТу в селі», – відповідає. Знову депутатом став.
Почав організовувати людей, щоб газ до села провести. Створили кооператив, обрали головою.
Поїхав у район грошей просити. А там кажуть: «Та у вас по документах труби вже в землі лежать. Колгосп проект замовляв, роботи оплатив».
Півсела прорили – труб не знайшли.
У районі кажуть: «Не маємо права два рази газопровід прокладати. Їдьте в область».
Поїхав до Луцька, до керівника обласної організації «Батьківщини», просить допомоги. Той розводить руками – нічого не можу зробити.
І тільки Антон Кривицький, який тоді був начальником управління капітального будівництва облдержадміністрації, допоміг. Списали той газопровід, якого не було. Розробили кошторис на новий, затвердили, гроші вибили. За це на Кривицького прокуратура потім кримінальну справу завела. Як завела, так і закрила.
А люди в селі тепер з газом.
Тільки священик з політиками більше не зв’язується і в депутати не балотується.
Богу молиться.
Святослав ЛЕСЮК