Як волинянин у центрі Львова паркувався. ВОЛИНСЬКІ БУЙДИ
Заробіток в них такий був. Спробуй не заплати – напирскають на лобове скло якоїсь піни, нікуди не поїдеш.
Поїхав волинянин до Львова. Поставив біля оперного театру авто. Написав на картонці: «Машину мити не треба». Розмістив у салоні, приперши до заднього скла.
Підходить хлопчик років шести з відром води, ганчіркою і якоюсь пшикалкою. Автовласник до нього:
– Читати вмієш? Машину мити не треба!
– То я не буду. Буду охороняти.
– Та хто її тут вкраде – центр міста.
– Ну, вкрасти – не вкраде, але може скапарати*.
– То як?
– А цвєшком*, цвєшком по капоту.
– І що ти хочеш за охорону?
– Сто купонів за годину.
– А не забагато?
– Покраска в два раза більше стОїть.
– То, може, ТИ цвєшком пошкрябаєш?
– Вуйку*, я чесний, таким не занімаюсь. А банда Сєрого може.
– То вона може, і як ти тут будеш.
– Не може.
– То чого?
– А в мене тато парковщик. Тут недалеко. Він їм дасть!
– А в нього паркова скільки коштує?
– Двісті купонів за годину.
Довелося віддати 100 купонів. Ніхто машини не пошкодив.
Ким виріс цей маленький львів’янин?
Святослав ЛЕСЮК
*Скапарати (діал.) – зіпсувати.
*Цвєшок (діал.) – цвяшок.
*Вуйко (діал.) – дядько.