У селі на Волині живуть царські дворяни
Про це йдеться на сторінках газети "Вісник".
Цим титулом Адама Шоломіцького нагородив 1907 року російський імператор. Дворянин уже давно помер, а от його син і дочка, внуки мешкають у Люб'язі, Зарудчах, Деревку. І до цього часу зберігають столітнє свідоцтво про надання дворянства.
У родині Шоломіцьких прийнято називати синів почергово, то Адамом, то Іваном. Дідусь Іван у свої 96 вже погано чує і дещо плутається у спогадах, проте коли розповідає про події півстолітньої давності, знає достеменно імена, роки.
"Мій батько був моряком царської гвардії єво вєлічєства. Дворянство присвоювали луччим людям! За те, що добре служив дали таку грамоту.Я її бережу після батька вже 70 літ", - розповідає син Іван.
Батьки Івана родом з білоруської Пінщини. Оселилися у селі Деревок Любешівського району 1922 року. Тато - українець, а мати Юлія - польська шляхтянка. До речі, вона так і померла зі своїм дівочим прізвищем Вабіщевич. Жінка була католичкою, чоловік - православним. Ні діти, ні внуки не знають, як вони зійшлися, лише пригадують, що то була цікава любовна історія. Нібито батьки Юлії не давали згоду на шлюб з простим хлопцем. Можливо, коли він отримав імператорський титул, вони й побралися? Бо 1907 року Адам став дворянином, а 1912 року народився їхній первісток Францішек, та він помер у дитинстві. Потім на світ з'явилися Домінік, Цезарій, Александр, Ян, Стефанія, знову - Франц і Марія.
Після Другої світової війни родина розлетілася по Європі. Лиш тепер, коли внукам літа на осінь повернули, хотілося б дізнатися більше. Добре, хоч дерево родовідне склали.
Про те, що дід мав дворянську грамоту внуки довідалися лише у 2006 році. Тільки тоді Іван Шоломіцький з Люб'язя показав столітню грамоту, яку він, як найстарший живий син, зберігав усі роки. Чому раніше про це не казав? Невідомо.