Відома волинянка пригадала, як гребла «шапоту»
Про це вона пише на власній сторінці у "Фейсбуці".
«Восени ми ходили гребти «шапоту». Це опалі і висохлі голки ялинок, яких в цей період повно на землі», - пише волинянка.
Вона каже, що в юності загрібати в лісі «шапоту» не дуже хотілось. Але нині ті аромати я просто таки відчуваю фізично.
"Ліс. Пташки. Осінь. Любила зупинятись, спостерігати за чимось, мріяти, співати, любила зелений і м’який мох, любила назбирати шишок. А от на гриби не щастило", - пригадує Ольга Бузулук.
«Шапота» згрібалась в купки, потім збиралась, а далі нею утеплювали хату. Це роблять і донині. Мама каже, що в хаті реально тепліше.І я їй вірю.
«Гребти «шапоту» в «посадці» (лісок біля дому) – то цілий ритуал, і, до речі, непростий. Як-то кажуть, хто раніше встане, того й капці) Часом приходиш в лісок, а там уже хтось нагріб купки, і їх чіпати не можна».
«На щастя, лісу завжди всім вистачало.Хоча оті цікаві негласні змагання, хто раніше встане, є і досі. Пригадую, що люди навіть чорниці збирали з самого ранку з ліхтарем, бо ще було темно».
«Ось так от жили і живуть. І завжди житимуть. І виживуть у селі.
Там душа і там сокровенне. Те, що назавжди в серці», - йдеться в дописі.