«Перший системний акт реституції, на який спромоглась Україна», – письменниця з Волині про Томос
Про це письменниця, поетеса, есеїстка і публічна інтелектуалка написала на своїй сторінці у «Фейсбуці».
«Навздогін – ще кілька слів про те, чому це такої епохальної ваги подія – не тільки в церковній історії, і навіть не тільки в історії «великої і ще не закінченої» (Ю.Шевельов) укр.-рос. війни, чи історії модерної Європи (про все це ще будуть писати і в нас, і «по чужих українах», довго й зі смаком). Але є й ще один важливий аспект, на який звертаємо незаслужено мало уваги», – пише авторка.
Вона поділилася спостереженням: «Якщо хто завважив – після 15 грудня люди несподівано стали згадувати давно, здавалось би, забуті історії своїх предків, потерпілих у 1930-ті за Українську автокефальну церкву, – кілька таких історій мені трапилось в інтернеті, а одну навіть розказав (явно хвилюючись) один із промовців на Софійській площі в день Собору – і в усіх був той самий емоційний лейтмотив: мовляв, хоч самі ми до церкви не ходимо, але дід/прадід наш сьогодні «переміг» (с), був «відомщений» (с), і т.д.».
Забужко зазначає, що це важливо.
«Раптом виявилося, що це важливо – оце відтерпле почуття «історичної справедливости»: важливо бачити, що вона дійсно Є, в реальності, а не на білбордах негідників, яким, на добрий лад, місце у в'язниці. Що Божі млини мелють помалу, зате певно. Що історія МАЄ СЕНС – навіть така жахна й кривава, якою була наша в 20-му ст.», – констатує авторка допису.
Письменниця вважає відновлення Помісної церкви в Україні першим з 1991 року системним актом реституції для України.
«Якщо вдуматися, канонічне відновлення своєї Помісної Церкви – це, по суті, перший системний акт РЕСТИТУЦІЇ, на який спромоглась Україна після 1991 р. А тим самим – і перший серйозний крок до реабілітації нашої прибитої-згніченої-споневаженої ПРАВОВОЇ СВІДОМОСТИ».
Оксана Забужко вкотре повторює: «Там, де ще вчора чинилися масові злочини проти людяности і супровідне їм масове ж таки оплюгавлення базових понять про мораль і право, а після того впродовж трьох поколінь панувала мовчанка і суспільство, з катами на персональних пенсіях і жертвами (хто вижив) на мінімальних, жило, вдаючи, ніби нічого не сталося, – там правової держави постати не може за визначенням: на іноземні ґранти вона не будується».
На переконання письменниці, «щоб була правова держава, спочатку в суспільстві має утвердитися правова свідомість – із виразним розумінням, що крадене, на довгу дистанцію, ніколи «не платиться», і його завжди доведеться повертати: навіть якщо крадене – це ціла церква, злодій – ціла імперія, а термін давности – 333 роки».
«Цієї зими нам, як нації, вперше вернули те, що належало нам по праву», – радіє Оксана Забужко.
«Вдумаймося в ці слова: ПО ПРАВУ. І тоді зрозуміємо, звідки ці сльози на очах...» – пише авторка.
Довідково. Реституція – поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі – тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості.