Помер найстарший боєць ООС
Про це повідомив його бойовий побратим і голова Львівської обласної організації «Правий сектор» Тарас Бобанич (Хаммер), членом якої пан Бунецький був останні кілька років, - пише Західний аргумент.
«Сьогодні відійшов у вічність боєць Добровольчого українського корпусу «Правого сектора» зі Стрия Владислав Бунецький (друг «Сивий»), – написав пан Бобанич на своїй сторінці у Facebook.
Відомо, що пан Бунецький, який родом зі Стрия, пішов в зону ООС добровольцем у 68 років. Був у полоні бойовиків. А після звільнення продовжив захищати свою рідну країну.
Життя Владислава Бунецького з дитинства було нелегким. У 1949-році його родину вислали до Сибіру. Певний час він працював електриком високовольтних мереж, машиністом на алюмінієвому заводі. До України він повернувся лише у 1982 році. А наступного року одружився.
Навчався у Дрогобицькому філіалі Львівської політехніки. Однак, через проблеми з грошима, студентську парту довелося змінити на забої у шахтах Червонограду. Згодом він влаштувався працювати електриком на стрийське комунальне підприємство, яке обслуговувало котельні міста.
З 1992 року він був членом Організації українських націоналістів та членом Союзу політв’язнів України.
Після того, як у 2005 році померла дружина, Владислав Бунецький сам виховував трьох дітей.
В 2014 році він познайомився із жінкою з Луганщини. Переїхав до неї, одружилися. Пішов захищати Україну від російських бойовиків і потрапив у полон. На щастя, дружина змогла його викупити і вони переїхали жити до Стрия, де Бунецький і вступив до «Правого сектору».
«Мені скоро 69, та не можу сидіти вдома і дивитись, як проклятий москаль топче мою землю. Мій батько розумів, що Радянський Союз небезпечніший за Німеччину. Тому у 1943-му він вступив у дивізію СС «Галичина» і воював проти москалів. А я мушу продовжувати справу батька, – казав колись в одному зі своїх інтерв’ю Владислав Бунецький.