«Вже два роки не вітаю його з днем народження», – близький друг Миколи Романюка
Минулоріч до роковин смерті покійного мера його близький товариш, співзасновник ресторану «Корона Вітовта» та банкір Олег Іванюк розповідав інтернет-виданню «Волинь24», чому градоначальник міста був поганим політиком, звідки черпав силу та який образ повністю розкрив кандидата в депутати Романюка.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Про Жигулі, понти і оплески, або 15 спогадів про Миколу Романюка
Утім цьогоріч до дня народження Миколи Романюка його товариш вагався говорити й писати про нього. Згодом пояснив, що не хоче говорити про друга як про пам'ятник, на якому викарбувані дата народження та смерті.
«На раптову пропозицію журналіста написати про Миколу Романюка я необачно погодився відразу. Бо спершу видавалося, що все дуже просто. Але вже вранці у мене була купа причин, чому не можу цього зробити. Та минув іще день, і я все ж пишу ці рядки.
Чому зробити це так не просто?
Бо у якийсь момент усвідомлюєш, що ти пишеш про пам'ятник.
Микола Романюк у бронзі... Відомий бізнесмен та політик. Погляд спрямований у далечінь. Роки народження і смерті. Вулиця у Луцьку очікує свого перейменування...
А для мене він – живий. І не бронзовий. Я все ще пам'ятаю потиск його долоні, місцями зашкарублої від сільської праці.
Я не хочу писати про пам'ятник.
Я буду нещирим до Його пам'яті, якщо додам єлею у парадний портрет. Його образ – глибший.
Іноді, у снах, ми все ще сперечаємось. Та й з чверті століття, відведеного нашій дружбі, ми рік не розмовляли. Така правда.
Ми разом випили цистерну горілки і скурили вагон цигарок.
Коли ми познайомились, ми були з різних світів і дратували цим один одного.
Вже два роки я не вітаю Його з Днем народження.
І мені дуже Його не вистачає...»
Довідково:
Микола Ярославович Романюк народився 24 серпня 1958 року у Золочівці Рівненської області. Займав посаду Луцького міського голови з 2010 до 2017 року.
Здобув дві вищі освіти: за спеціальностями «інженер-технолог» та «економіст».
Трудову діяльність розпочав у 1975 році робітником на Луцькому меблевому комбінаті. Після здобуття вищої освіти повернувся на це ж підприємство, де працював майстром з 1982 до 1983 року.
З лютого 1993 до листопада 2007 року очолював Волинське головне регіональне управління ЗАТ КБ «Приватбанк».
Указом Президента України від 10 грудня 2007 року призначений головою Волинської обласної державної адміністрації. Звільнений з цієї посади 26 березня 2010 року.
З квітня 2010 року до листопада 2010 року — директор Волинського головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк».
На виборах 31 жовтня 2010 року обраний міським головою Луцька. Переобраний на виборах 15 листопада 2015 року.
Помер 3 лютого 2017 року у Луцькій міській клінічній лікарні. Поховали Миколу Ярославовича у рідному селі Золочівка Демидівського району Рівненської області.