Про позашлюбного сина, першу шлюбну ніч і 26 онуків: історія життя 93-річної волинянки
Але шлях до їхнього одруження був окрилений не рожевими мріями, а вимощений терновими колючками і душевними ранами, що довго не гоїлися, пише «Вісник+К».
1951 рік був чи не найважчим для Уляни Степанівни. Великий сором довелося пережити їй, коли без пари несподівано для всіх народила первістка. Нехай той біль, який довелося перенести молодій мамі, залишається на совісті її кривдника. Але коли нині дивиться вона на свого вродливого, статного, розумного, «представітєльного» найстаршого сина Степана, серце радіє – Господь таки нагородив жінку за поневіряння, про які не любить розповідати на широкий загал.
Федір Приймачук накинув оком на матір-одиначку, коли Степанові було дев’ять років. Залишившись вдівцем, у якого всі троє дітей були вже дорослими, вирішив він шукати пару. Його невістка Євдокія працювала на фермі, де й Уляна. Тож чоловік усе частіше намагався підміняти Євдокію на роботі, бо мав можливість спілкуватися з коханою. І врешті-решт зважився посвататися.
– Невістка нарихтувала свекрові одяг, горілку, хлібину, і шлюбна процесія рушила до нас, – згадує Уляна Степанівна. – Трішки погуляли, і Федір повів мене додому.
А коли усамітнилися, то побачили, що в кімнаті для молодят усе, як і годиться, навіть свіженька постіль, про що також подбала Євдокія.
Тридцять п’ять років минуло для подружжя Приймачуків наче один день. Жили дружно, без сварок, та й, власне, часу на них не було.
Уляна трудилася у колгоспі, а Федір світу білого не бачив, бо був майстром на всі руки: мурував печі та грубки, столярував. Маючи шістьох дітей, кожному з них справили по будинку, троє нині мешкають у Сошичному.
У 1993 році чоловіка не стало. Залишилася Уляна без пари. Але не самотньою. Частенько навідують її діти. А ще має жінка 13 онуків, 26 правнуків та 6 праправнуків. Та й місцева влада шанує найстарішу жительку Сошичного, якій весною виповнилося 93 роки. Тож, коли святкували День села, щоб потішити, вручили бабусі Уляні подарунок.