Замість приєднання сіл до Луцька пропонують створити агломерацію
Про це пише "Перший" посилаючись на сторінку «Інформаційна платформа Завтра» у фейсбуці.
Нагадаємо, до Луцька пропонують приєднати сім навколишніх громад: Княгининівську, Боратинську, Заборольську, Гіркополонківську, Жидичинську, Липинську та Підгайцівську.
Натомість, Юлія Дащук пропонує інше рішення.
Чи потрібні місту громади?
На думку Юлії Дащук, основне, для чого місту громади, – це земля і зони впливу на її розподіл.
«Земля – це можливість людям, які мають гроші, реалізувати свої бізнес інтереси через будівництво (заводів, житлових будинків тощо). Не більше і не менше. Чи можна реалізувати ці інтереси без приєднання? Так, але клопотів більше, заробітків і можливостей – менше», – каж ексголова.
На її думку, місту сільські жителі із їхніми проблемами насправді не потрібні. Адже йому і власних клопотів вистачає.
«Згадується вислів одного із високопосадовців міста: «Наприєднуємо ми сіл, а що ж далі будемо з ними робити?» Питання досить актуальне. До прикладу завтра снігопад. Луцькі комунальні служби не завжди можуть справлятися з існуючими проблемами, коли ж чекати снігозбиральну техніку, до прикладу, біля крайньої хати села Клепачів», – зазначає Юлія Дащук.
Чи потрібне місто сільським жителям?
Каже, аргументами зазвичай виступають медицина, освіта, місце роботи.
«Враховуючи реформування медичної сфери, і факт, що гроші йтимуть за пацієнтом, лікарні навпаки будуть зацікавлені в людях. Це як в бізнесі, є клієнт – є гроші, є розвиток. Немає клієнта – прибутки теж на нулі. Щодо освіти, то всі без винятку ОТГ мають власну досить якісну освітню мережу і забезпечені цією послугою. Говорити, що селу місто не потрібне – теж не правильно, це інфраструра, це відпочинок, це інвестиції, це розвиток тощо.
От і виходить, що кожен тягне одіяло на себе. І як справжній українець, хоче, щоб в сусіда було гірше, як в мене», – пише колишня голова Жидичина.
На її думку, треба проаналізувати, яким має бути Луцьк через 10-20 років.
«Варто зрозуміти одне, навіть після примусового приєднання (добровільно жодна ОТГ з Луцьком об’єднуватися не хоче) люди, заради яких власне це все і відбувається, не будуть відчувати себе лучанами, міщанами. Й надалі кожне село, громада буде тягнути лямку на себе. Цю ментальну перчинку вже відчули на собі всі без винятку ОТГ: а чому будуємо в цьому селі, а не в іншому, а чому в нас, а не в них? Чи зможе місто об’єднати увесь цей довколишній люд із власними амбіціями і баченням навколо ідеї розвитку Великого Луцька? Не факт. Будьмо реалістами. Для цього знадобляться десятиліття», – веде далі Юлія Дащук.
Який вихід?
На думку Юлії Дащук, треба створювати потужну агломерацію, своєрідний ЄС на Волині, де усі ОТГ та місто діють самостійно, але разом формують простір для розвитку всієї території, яка охоплює цю агломерацію.
«Тобто ці адміністративні одиниці мають власні керівні органи, вирішують свої поточні проблеми самостійно (вони точно знають про них краще, аніж влада міста), проте разом, спільно вибудовують єдине бачення розвитку не села, ОТГ, міста, а території, тобто цілої агломерації. В стратегічному плані чітко прописуються базові речі, полюси росту, не за амбіціями можновладців, а за фактами, ресурсами та вигодами, від яких виграє вся агломерація», – пропонує ексголова.
«Умовно територія в 10 тис. м2 ( з яких 20% - територія міста, 30% -Жидичинської ОТГ, 50% Княгининівської ОТГ) відводиться під бізнес інкубатор, рекреаційну зону, виробниче підприємство, нове сміттєзвалище чи очисні споруди. Тобто об’єкт, який потрібен саме агломерації для її перспективного розвитку. Виграють від цього всі, але й незручності теж ділитимуть між собою декілька учасників. І так у всьому», – розповідає Юлія Дащук.
На її думку, головне в прийнятті таких рішень – холодний розум, економічний прорахунок, чітке обґрунтування і – найголовніше – ніякої політики.
«Чомусь людське серце і мозок не сперечаються хто з них важливіший, вони працюють, розуміючи, що залежать один від одного. І тільки спільно зможуть запустити людський організм, який забезпечить їх подальше існування. Так і в нашому випадку, маємо зрозуміти, що місто і довколишні ОТГ – це складові одного організму – агломерації, яка буде успішною лише у випадку конструктивних дій та співпраці», – міркує Юлія Дащук.
"Луцьк – європейське місто. І можливо, саме воно має задавати тон, бути першим в Україні, хто запропонує саме такий метод співпраці великих міста й довколишніх сіл", – зазначає пані Юлія.
«До слова, таким же шляхом пішов ще 10 років тому французький Париж… і виграв... Можливо, і ми реалізуємо такий пілотний проект. Задумайтеся над цим, очільники області, міста, ОТГ та просто небайдужі люди, які дивляться на цей світ трошки вище, аніж рівень паркану власного будинку», – зазначає Дащук.
«Ми ж в свою чергу готові стати майданчиком для дискусій, обговорень, формування ідей. Робимо це не для піару, а тому що не можемо стояти осторонь і віримо, що наша майбутня Луцька агломерація може стати початком розбудови потужної Української держави», – припускає ексголова.