У Луцьку жінка, яка жила з батьком, двічі народжувала вдома сама
І довго ще б не дізналися, якби у мами дівчинки не почалися перейми і вона не потрапила у пологовий будинок з новонародженим хлопчиком, пише Ніна Романюк у газеті "Вісник+К".
І там пригадали, що ця жінка два роки тому привезла в лікарню у целофановій торбині своє мертвонароджене дитя з неперев’язаною пуповиною. Якби забарилася на годину-дві, то сама могла б померти від кровотечі. Цього разу приїхала в лікарню завчасно, і дитина залишилася живою. На обліку у жіночій консультації жінка не стояла. Тоді й з’ясувалося, що у неї є ще старша донька, про існування якої ніхто не знав.
Дівчинка не мала ні імені, ні прізвища, на неї не виплачували ніяких соціальних виплат. Мама народжувала її не в Луцьку і навіть не на Волині, а з лікарні втекла на третій день після пологів, не забравши навіть довідки. Як можна було стільки часу у багатоквартирному будинку, хоч і з окремим входом, ховати дитя так, щоб ніхто ніколи не почув жодного підозрілого звуку?! Дивина, але факт. Вхід до житла постійно охороняли два великі пси, які нікого не підпускали. Дільничний міліціонер якось запідозрив, що у тій квартирі можуть бути діти, але зайти до приватного помешкання без причини і згоди господарів не міг. Реакція 4-річної дитини, коли вперше побачила вулицю, була бурхливою, з чого зробили висновок, що удень вона ніколи не гуляла. Лише одна жінка сказала, що якось бачила дівчинку, яка гралася на порозі із собакою. Перебування у замкнутому просторі без спілкування з однолітками не могло не позначитися на її розвитку. Проте фізично і психічно дитина була абсолютно здорова.
У цій же квартирі мешкав дідусь дівчинки, який, як і мама дитини, ніде не працював. За що жила ця сім’я – невідомо. Часто позичали гроші в сусідів, але не віддавали, та ніхто не хотів з ними зв’язуватися. Рідний брат господаря тільки раз за чотири роки навідався до них. Але дитина не голодувала. Мати щодня записувала раціон дитячого харчування у зошит, розраховуючи, скільки білків, жирів і вуглеводів спожила донька. Та найцікавіше сталося згодом…
В органів опіки небезпідставно виникли підозри, що саме дідусь є… батьком дівчинки та інших малят, народжених 30-річною жінкою. Та довести це було непросто. І донька, і батько були дуже грамотними, начитаними, мали гарну бібліотеку. Жінка мала незакінчену вищу освіту, її батько – інженер. Рідні та знайомі почали згадувати про їхні дивні стосунки, які помітили, ще коли донька вчилася в 11 класі.
Новонародженого хлопчика у дивної породіллі відібрали ще в лікарні, а старшу доньку до рішення суду помістили в один з дошкільних закладів. Мама їздила в притулок провідувати доньку і постійно погрожувала працівникам служби опіки. Та суд позбавив жінку батьківських прав на обох дітей навіть без проведення генетичної експертизи. Навіть якби підозри про статевий зв’язок доньки і батька підтвердилися, для суду вирішального значення вони б не мали. Інцест засуджується церквою і суспільством, але в українському законодавстві відповідальності за це не передбачено, якщо мова йде про повнолітню людину. А мораль до справи не підшиєш.
Як склалися долі визволених з домашнього полону дівчинки і хлопчика? Їх обох всиновили іноземці. Працівники служби у справах дітей розповіли, що мами вже давно не бачили, а дідусь дуже страждав від того, що донька його покинула. А ми дивуємося, що в Нідерландах на віддаленому хуторі чоловік-дивак дев’ять років переховував у підвалі своїх дітей в очікуванні кінця світу. Тут у центрі міста стільки років жила дитина-мауглі, а її батьки ховали від людей свої гріхи…