Волинська майстриня виготовляє килими на старовинному верстаті
Ручні ткацькі верстати або кросна, як їх називали в минулому, нині можна знайти у небагатьох хатніх господарствах Камінь-Каширщини. Про це пише газета "Полісся".
Упродовж двадцяти років жінка займається ткацтвом. Унікальну традицію — створювати килими власноруч — перейняла від сусідки, однієї з кращих майстринь у селі.
Як розповідає пані Наталя, її учителька могла не лише хідники ткати, а й скатертини та рушники із дивовижними узорами та вдалим поєднанням відтінків.
“Хоч до вигадливих рушників, — мовить Наталія Костянтинівна, — сама не така справна, однак маю чималий досвід з виготовлення домотканих доріжок”.
Майстриня хвацько стає за старовинний агрегат (верстатові майже сто років), аби продемонструвати своє вміння, та захоплено розповідає увесь етап підготовки до процесу виробництва.
— Заправляю верстат не менш, як на 50 метрів хідника, використовуючи при цьому рахункову техніку плетіння. Однак, якщо наполегливо працювати, упродовж дня можна виткати приблизно зо п’ять метрів текстилю. Загалом робота на ручному ткацькому верстаті — досить трудомісткий і втомливий процес, що вимагає постійної уваги, — пояснює господиня. — Навіть, щоб встановити так зване знаряддя для виробництва та підготувати усе для ткацтва, треба витратити майже цілий день та долучити ще й троє людей на поміч. Хтось снує (підготовка тканини для основи), хтось навиває (перемотування на ткацький навій).
Для основи (поздовжні нитки), як правило, беру натуральні бавовняні чи лляні нитки, тоді як для утка (поперечні нитки) підходить будь-яка синтетика. Зрештою схеми різних переплетень утворюють візерунок. Приблизно на один квадратний метр килима витрачається більш як кілограм пряжі.