Сьомий рік на фронті, з якого так і не повернувся: спогади про загиблого бійця з Волині
Як жив і загинув 24-річний морпіх, пише "OBOZREVATEL".
Нагадаємо, Ілля Струк загинув під час виконання бойового завдання у зоні ООС на Донеччині внаслідок ворожого обстрілу.
Волинянин Ілля Струк із легендарного 503 окремого батальйону морської піхоти, який захищав Україну на Донбасі з 2014 року, загинув на бойовому посту. Він багато чого не встиг: відсвяткувати свій день народження, створити родину, вивчитися на офіцера й відчути смак Перемоги. Однак молодий воїн кожною хвилиною свого життя наближав цю Перемогу.
Ілля Миколайович Струк народився 1 серпня 1995-го року у селі Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області.
Захищати Україну від російської агресії він вирушив серед перших, ще у 2014 році. Тоді йому було всього 19 років. Матрос 503 окремого батальйону морської піхоти служив у підрозділі гранатометником.
«Людина-війна. Сьомий рік на фронті, з якого так і не повернувся», – пізніше писатимуть про воїна ті, хто його знав.
Життя його обірвалося 17 червня 2020 року. Цього дня ворог знову порушив режим повного припинення вогню. Згідно з офіційним повідомленням командування ВМС ЗСУ, Струк перебував на бойовому чергуванні на одній із позицій підрозділу. Внаслідок обстрілу він отримав поранення, яке виявилися несумісним із життям.
А відомий волонтер Серж Марко уточнив, що причиною смерті воїна стала випущена ворогом снайперська куля.
«Він був одним із найщиріших людей, яких я знаю. Вмів вислухати. Був доволі набожною людиною. Не скажу, що хлопець був душею компанії, але він завжди підтримував усі наші починання. Ми з ним жили в одній кімнаті. І коли йшлося про те, щоби скинутися й купити щось, аби прикрасити наш побут, Іллюха лише за. Він завжди був, як кажуть, «за будь-який кіпіш, окрім голодування», – згадує близький приятель загиблого воїна Андрій.
За словами побратима Іллі, юнак був сповнений мрій та планів, прагнув пов’язати життя з армією і збирався створити родину.
«Останні пів року Іллюха почав активно займатися спортом. Бігав, приводив себе до ладу, бо планував весілля... Збирався вступати на офіцера. З боку начальства у нього було «зелене світло»... Йому не вистачило буквально місяця до вступу. Документи він уже подав. І не встиг», – розповів товариш.
Як згадують друзі загиблого воїна, з Іллею було просто. Він ніколи не уникав роботи, не шукав відмовок, а брав і робив. Юнак завжди готовий був прийти на допомогу. І дуже любив пожартувати, хоча його почуття гумору розуміли не всі.
«Гумор у нього був досить специфічний. Не всі його розуміли. Кожен ранок у нас із ним починався з невеликої веселої словесної «дуелі». І лише потім ми, вже заряджені позитивом, разом ішли снідати... Це була хороша людина. Дійсно хороша», – каже бойовий побратим Іллі.
«Спи, брате. Твій патруль закінчено. А твої брати продовжать уже відкритий рахунок. Ми ж пам’ятаємо, так? Про десять за одного? Ти прагнув дотримуватися цього правила. Тепер убиватимуть за тебе», – написав Серж Марко.
«Братику, ми ніколи не забудемо тебе! І зробимо так, щоб ворог теж запам’ятав!» – підтверджують слова волонтера воїни 503 ОБМП.
І в тих, хто знає про славний бойовий шлях «борсуків» на чолі з комбатом Вадимом Сухаревським (перший відкрив вогонь по російських окупантах), сумнівів немає, що цю обіцянку морпіхи виконають.