Куди пливуть Гузь і Палиця?

А от дарма ви так про заплив Ігоря Гузя та Ігоря Палиці. От, мовляв, політикам нема що робити, то хай собі дурницями займаються, перед журналістами піаряться…

На мою думку, не все так безбідно і примітивно. Обидва Ігорі є далеко не новачками у політиці. Не стануть вони гратися у дитячі забавки під назвою «давай зробимо прикольну картинку для журналістів». Бо якщо ти грамотний політик, то картинка ця – завжди тільки вершечок айсберга політичних розкладів і перспектив.

Аби зрозуміти, що може означати цей заплив, погляньмо, у якій ситуації опинилися Гузь і Палиця сьогодні.

Гузь. Народний депутат від «Народного Фронту» - партії з критично низьким рейтингом. Політик з великими політичними амбіціями. Та з вмінням грамотно обирати політичних союзників. Ще й із рішучим бажанням виграти наступну битву за крісло нардепа, де б і з ким вона не відбувалася.

Палиця. Політик-бізнесмен з «волинськими» амбіціями. Тобто потребою і далі утримувати рейтинги себе і своєї партії. І не тільки утримувати, а й посилювати. У той же час Палиця – керівник структури, яка постійно відчуває «голод» на людей ініціативних, рішучих, популярних серед електорату.

(До речі, причина такого голоду – «фактор Товстенюка». Але про нього пізніше…)

Як бачимо, обидва політики зацікавлені у потеплінні стосунків. Гузю потрібні ресурси Палиці. Палиці потрібен імідж Гузя.

Як далеко зайдуть два Ігорі у розвитку свого тандему? Важко сказати. Можливо все закінчиться запливом і одною-двома нецікавими деклараціями у стилі «ми разом розвиваємо Волинь». А можливо і таке, що у фонду «Тільки разом» скоро з’явиться новий, молодий і ініціативний керівник…

Тепер про «фактор Товстенюка». Кажуть. керівник благодійного фонду Ігоря Палиці – Олександр Товстенюк – давно монополізував право приймати рішення під час відсутності Ігоря Петровича, і радити - під час його присутності.

Водночас, за неофіційною інформацією Товстенюк – керівник зі, скажімо так, «своєрідним» стилем роботи. Цей стиль неприйнятний багатьом потенційно сильним членам команди Палиці. Від цього і кадровий голод.

Тож, цілком можливо, саме бажанням знизити вплив «фактору Товстенюка» може бути продиктована згода Ігоря Петровича таки зайти у холодні води Згоранського озера.

Утім, запливу може і не відбутися. І якщо так станеться, значить, скоріш усього, «фактор Товстенюка» і далі сильний. Бо, за неофіційною інформацією, Олександр Віталійович наполегливо переконує шефа у недоцільності осінніх купань…