Заплатити за газ і вмерти

Пенсіонерка Баран Капітоліна Максимівна (1940 р.н.) проживає одна у власному будинку в Луцьку по вулиці Червоноармійській. Будинок зовсім маленький – 40 кв.м. До нього проведені тільки газ та холодна вода до умивальника, туалет на вулиці, ванна кімната відсутня. Будинок опалюється газовим котлом.

Колись в ньому жила велика сім’я: вона з чоловіком та троє синів, всі п’ятеро й були тут прописані.

Так трапилося, що сини швидко покинули батьківський будинок. Старший син живе десь в Луцьку, чи працює невідомо (має проблему з випивкою), матір не навідує, не дзвонить і, тим більше, не допомагає ні матеріально, ні власними руками.

Середній син уже понад 20 років у Москві, приїжджає раз в 5-6 років; як приїжджає, то трохи допоможе фінансово (то газова плита з ладу вийшла, то дах тече і т.д.), та й до наступних відвідин.

Молодший син, інвалід 3-ї групи, проживає з сім’єю у Луцьку, постійно приходить та допомагає по господарству, фінансово ж допомогти не може (дружина в декреті, маленька дитина, ще й має проблеми зі здоров’ям).

У березні 2016 року помер чоловік. Перед смертю він хворів, на лікарні та ліки витратили всі заощадження, та й на похорони державної допомоги зовсім не вистачило. Поки з чоловіком жили, то ще якось зводили кінці з кінцями: і за газ платили понад тисячу гривень в місяць (в холодну пору), і на ліки щось вистачало, і вікна пластикові поставили, щоб тепло зберегти, і якийсь ремонт в кімнатах зробили (бо ж ще по колишньому побілка була).

Пенсію пенсіонерка отримує в розмірі 1 330 грн. Тобто в опалювальний сезон тільки на газ і вистачить. Тому вирішила звернутися в Департамент соціальної політики, щоб отримати субсидію. Здала заяву та декларацію. Але ж виникло питання про синів, які все ще прописані в батьківській хаті. Пенсіонерка пояснила, що сини з нею не проживають. Тоді їй дали акт обстеження матеріально-побутових умов, щоб вона пішла до сусідів з тим актом, а вони письмово підтвердили, що діти в будинку не проживають. Все так і зробили.

Тоді працівники департаменту почали вимагати від пенсіонерки довідки про фактичне місце проживання дітей. Не зрозуміло звідки їх взяти і хто їх видає, тим більше, коли один син у Москві, а другий взагалі невідомо де і навіть не дзвонить. Звичайно, такі довідки надані не були. Від Департаменту соціальної політики ніхто до пенсіонерки не приходив і не вивчав матеріально-побутові умови.

І от, на кінець історії пенсіонерка отримала лист від Департаменту соціальної політики. Виявилося, що свідчення сусідів, про те що проживає в будинку одна, нікому не були потрібні, їх не врахували. А працівникам Департаменту з висоти своїх посад краще видно, з ким живе пенсіонерка, та як можна з 1 330 грн пенсії сплатити за комунальні послуги.

Працівники Департаменту фактично не виконали посадових обов’язків, а підійшли до проблеми формально, заочно зробили висновки, не обстеживши реальні матеріально-побутові умови сім’ї, хоча в своєму листі вони посилаються на акт обстеження.

Пенсіонерка хотіла звернутися до міського голови, але її направили до його заступника Григоренка Сергія. На його ім’я написала заяву. Відповідь ще не отримала.