Бабуська з луцької маршрутки і її благоє дєло

З вікна спостерігаю за пасажирами. Старенька бабуся з іконами та церковними календарями відразу привертає увагу: як добре, що людина не сидить дома на пенсії, щось робить, заробляє собі на життя...

А вона враз візьми та й сядь в мою маршрутку, щоб я не сильно переймалась якимись ілюзіями.

Сіла бабуська біля шофера і таким добре поставленим командним голосом почала говорити, що я аж підскочила - їй би полком командувати, а не іконками торгувати.

- Уявляєш, а з ківерцівської маршрутки мене шофер вигнав! - з місця в карʼєр і на "ти" до водія: ну ти подумай! ой, видно, в церкву не ходить він, ну шо ти скажеш!

- А чого ж вигнав? - спокійно запитує шофер

- Ну так я ж попросилась безплатно проїхати, то ж на благоє діло, а він взяв і вигнав! І вас прошу - довезіть безкоштовно.

Шофер хмикнув, але мовчки погодився. ніби й усього.. але бабулька знову почала гнівно наїзжати на ківерцівського шофера, та так, що наш врешті-решт мусив вступитись за колегу:

- То ж різне буває, пільговики, атошники, пенсіонери, а нам же кожного дня касу здавати і ніхто не питає, що і як, дай гроші і все!

Тут в розмову вступила ще одна літня жіночка:

- А я от теж пенсіонерка, але плачу за проїзд! ви їдете по своїм справам, я по своїм, в чому різниця? - жінка настільки гарно і логічно аргументувала, що мені десь захотілось підпис під її словами поставити.

- Так, а ви коли в церкві були? - розвернулась до неї бабуська в іконах: от ви теж не божа людина!

Від таких аргументів шофер просто розреготався, а весь салон стиха пирхав в кулаки. Бабуська ж не вгавала і на будь-яку мову мала одну відповідь: в церкву не ходите, всі анцихристи і не божі люди, а я одна на благоє діло!!

Бабуська вийшла з маршрутки і з гордо піднятою головою кудись собі пошпацерувала. Шофер сміявся собі з пасажирами далі, а я думала, що дарма не уточнила, який то був патріархат...