Дума про Голову – 2
Камінь-Каширський міський голова, що в Камінь-Каширському районі Волинської області, він же Василь Бондар на вище згадане звернення та статтю відреагував неадекватно, що надихнуло авторку подати скаргу на дії/бездіяльність голови Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. Офіс уповноваженого відреагував належним закону чином – змусив голову дати відповідь на вище згадане звернення. Такий собі, «шовковий», шлях до голови Мера через Київ.
І ось відповідь Голови надано. Але яку?
Вже на рівні початкового аналізу запропонованого Головою тексту стає зрозумілим, що відповідь надано не в порядку виконання законів України, зокрема «Про звернення громадян», «Про доступ до публічної інформації», а зі страху перед вище стоячим начальством. Тобто відписант явно не вніс корективи в свої погляди, зобразив себе законослухняним, але не самодостатнім очильником міської громади.
У відповіді автор надав цифрові показники надходжень до міського бюджету за перший, другий квартали, щоб довести, що прибутки відповідають видаткам, але чомусь забув оприлюднити цю інформацію на сайті («Є data»), як цього вимагає закон України «Про використання публічних коштів». Станом на 23.10.2016 року на даному сайті інформації, що відповідає відповіді немає.
Тобто виконавши розпорядження Уповноваженого Бондар забув виконати Закон.
Випадковість? Навряд чи. Закономірність? Ймовірніше за все!
Здавалось би. Який публічний статус має інформація на офіційному сайті і інформація на паперовому носієві відповіді? Наче однаковий, але в одному випадку це стосується громадських активістів в купі із компетентними органами, які самотужки можуть зацікавитись Головою, а в іншому – тільки громадської представниці. Простіше показати одному чи одній, аніж всім та ще таким, що можуть зацікавитись.
Окрім цього привертають увагу і відповіді на інші вісім запитань, які було включено до вище згаданого звернення. Відповіді доводять очевидність того, що містом керують «в ручному режимі».
Почнемо з запитання №9. Голову запитали «Чи має К-К міська рада план заходів з пожвавлення доходів до міського бюджету?». Добрий господар такий план завжди має, бо це не тільки збільшення загальної суми доходів, а і вдосконалення структури джерел надходжень. Тобто чим більше є джерел, а особливо надійних, то тим більшою є можливість не втрати в разі будь-яких фінансових чи загальноекономічних негараздів. Окрім цього є реальна картина, кого потрібно підтримувати, а кому не дати померти. Най не платить, але щоб не просив.
Що каже Бондар? Бондар каже: «… міський бюджет по запланованим доходам значно перевиконується, тому немає потреби у складані плану заходів з пожвавлення доходів до міського бюджету». Словом, «манна небесна» сипить – чого думати? Щось воно робиться і якось воно буде. До наступних виборів дотягну.
Запитання №7. «За якою методикою виявляються проблеми міста, в тому числі з точки зору наступності їх вирішення»
Бондар каже: «чинне законодавство не передбачає затвердження якоїсь методики з виявлення проблем міста …» – ти ба, виходить, що він знає словосполучення «чинне законодавство», але не знає, що законодавство методиками спеціально для К-К ради не займається, але є закон «Про самоврядування в Україні», який надає громадам право такими методиками займатись. А далі мер каже чорну правду: - «…за пропозиціями окремих депутатів міської ради, постійних комісій міської ради, міського голови, громадян, перед початком бюджетного року складається та затверджується програма соціально-економічного розвитку міської ради на бюджетний рік. На виконання цієї програми у бюджеті міської ради передбачають відповідні кошти. У разі виникнення проблеми…вносяться зміни у…програму соціально-економічного розвитку і кошти міського бюджету перерозподіляються з врахуванням цих змін». О!!!
По-перше, як можна виробити програму соціально-економічного розвитку, а не животіння на основі несистематизованих даних несистематизованих джерел інформації? Та ніяк, хіба що в порядку «дерібану» коштів. Реалістична Програма будується на основі відповідного дослідження силами незацікавлених до коштів осіб. Вже для буквальності. Якщо вам заболить якийсь орган, ви його кому показуєте? Лікарю чи своїй дружині?
По-друге, програма має бути принаймні на п’ять років, бо левова частина сучасних проблем може бути вирішеною не менш, аніж за п’ять, а то і більше років. Для прикладу сміттєва проблема Львова і Садового.
По-третє, програма має бути максимально реалістичною, тобто передбачати запобігання різного роду місцевим проблемам. Ми добре знаємо чим обходиться ремонт дороги замість її будівництва чи реконструкції, або ямковий ремонт замість капітального.
А по-четверте, а хто про ту програму колись чув? І яким є кількісний показник участі пересічних громадян К-К у розроблення цієї програм?
Після цього хочеться сказати - Амінь! Не тому, що то кінець, а тому, що то є початок наступної частини наших досліджень «хвороб» місцевого начальства.
Народ має знати, що тривале спілкування з хворим чи хворими до добра не доводить.
Коментарі: