Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ
Смерть Миколи Романюка обернулась для Луцька не лише людським трауром, а й серйозною політичною нестабільністю. Якщо говорити відверто, то різного роду політичні тертя були і до того, просто майже всі політичні гравці намагались не надто це афішувати.
Натомість із достроковим припиненням повноважень міського голови частина з цих процесів вийшла назовні.
Спробую змоделювати різні варіанти розвитку подій.
Як все було раніше?
Відразу зверну увагу на те, що стійкої більшості в міській раді не було й при Миколі Романюку. Була певна кількість депутатів більш прихильна до мера, але це був ситуативний союз.
Розподіл сил на провладний і опозиційний в міськраді завжди був доволі умовний. Адже в багатьох питаннях фракції голосували в різнобій зі своїми нібито партнерами. Хто не вірить, нехай перегляне на сайті ради результати голосувань по лобістських питаннях.
![Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ]( "Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ")
Тож така конструкція міської ради, коли майже по кожному питанню потрібно було домовлятись з усіма, була доволі тимчасовою. Звісно, міський голова був певним арбітром у цих домовленостях, адже без його погодження фінансова підтримка певних ініціатив та кадрові призначення були неможливі.
Попри те, що Микола Романюк тривалий час серйозно хворів, він не припиняв керувати містом. Тому, його найближче політичне оточення сподівалось, що мер ще тривалий час буде на своєму місці.
Тим більше, що в період частих від’їздів мера з Луцька, його заміняв Тарас Яковлев. Поточні ж питання роботи ради брала на себе секретар ради Юлія Вусенко.
Така владна конструкція влаштовувала багатьох, тому що продовжувала підтримувати певний баланс інтересів ключових фігур з числа депутатів, підприємців та чиновників.
![Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ]( "Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ")
Звістка про те, що міського голови вже немає, спровокувала серйозні "рухи" як в його оточенні, так і серед депутатів ради вцілому.
Далі я не буду переповідати кроків та мотивів кожної із ключових сторін, бо нічого нового тут не додам. Зверну лиш увагу на один факт.
Більшість коментарів довкола ситуації із можливою зміною секретаря міської ради зводяться до одного: це добре чи погано? І при цьому майже ніхто не ставить публічно запитання про те, чи може діючий секретар міської ради Юлія Вусенко належним чином виконувати обов’язки міського голови? Хоча відповідь на це питання могла б допомогти депутатам у складанні нового пазла міської ради.
Моя особиста думка - Юлія Вусенко не справиться. Вона не зможе ні якісно організувати роботу виконавчих органів міськради, ні вивести депутатський склад на нормальний рівень співпраці.
Коли будуть вибори міського голови?
Окрім існуючої розстановки сил у міській раді, суттєвим фактором, який впливатиме на подальші сценарії розвитку подій, є дата проведення позачергових виборів міського голови. І тут власне відкривається велике поле для маневрів.
Так, згідно частини 10 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування»: «У разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідні позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови».
Здавалось би, що все чітко і зрозуміло – парламент має до травня призначити вибори. Але чи призначить?
На мою думку, що підтверджується певними джерелами, в обох сторін політичного процесу є різні позиції щодо цього питання.
Так, команда УКРОП скоріш за все хоче проведення виборів міського голови в найближчий час. Попри те, що у них немає чіткого рішення, хто саме буде балотуватись на цю посаду, вони готові. Адже наявні організаційні та фінансові ресурси, досвід роботи в міській раді та слабкість опонентів дають цій політичній групі хороші можливості для виборчого старту.
Зовсім інша позиція в оточення колишнього мера. Якраз їм швидкі вибори і не потрібні. По перше, у них немає одного, всіма узгодженого кандидата, так як нема одного центру прийняття рішень.
Із коштами теж не все просто. Кандидатами називають і Тараса Яковлева, і Андрія Покровського. Попередні вибори міського голови їх команда виграла в УКРОПу лише завдяки особистості Миколи Романюка. Зараз буде набагато складніше. Тому ця політична група бажала б максимально довше не проводити нових виборів.
![Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ]( "Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ")
І схоже, що їхні пропозиції можуть врахувати в Києві. Президентська команда стрімко втрачає позиції на усіх «фронтах». Волинь, на чолі з Володимиром Гунчиком, теж поступово стає точкою на карті, де все менше важелів впливу у партії влади. Програти місто-обласний центр представникам УКРОПУ ніхто не хоче, тому й розробляються сценарії з відтермінування позачергових виборів.
Так от, окремі джерела стверджують, що парламент не буде поспішати із відповідним рішенням, а тому виконувач обов’язків міського голови працюватиме в Луцьку довше. Саме з цією обставиною пов’язували розробку варіанту про заміну секретаря ради від фракції «Солідарність», але не склалось.
Українська практика має чимало прикладів того, як чітка норма закону про призначення виборів ігнорувалась парламентом. Через це не те що місяцями, а й роками, не проводились вибори міських голів та народних депутатів. Є обґрунтовані підстави вважати, що такий же сценарій чекає і на Луцьк.
Які варіанти розвитку подій можливі?
Виходячи з того, який розклад сил у міській раді та які варіанти розглядаються у Києві, вимальовуються декілька варіантів розвитку ситуації. Спробую тезово їх окреслити.
Варіант 1.
На лютневій сесії Луцької міської ради буде прийнято рішення, яким депутати візьмуть до відома факт про смерть міського голови і відповідно виконувачкою обов’язків міського голови стане Юлія Вусенко.
За такої ситуації Вусенко і Яковлев домовляться про умовний розподіл сфер та певну координацію дій. При такому варіанті політичного союзу радикальних змін у структурі виконавчих органів влади не буде.
Але в мене є сумніви в тому, що такий союз буде тривалим. Так, якщо б мова йшла про 3-4 місяці спільного керівництва містом, то ситуацію можна було б втримати під контролем. Проте, якщо призначення позачергових виборів буде відкладатись, то такий тандем, на мою думку, буде неміцним.
По перше, Юлія Вусенко захоче більше вникати у справи та проявляти свою позицію. Адже підпис під розпорядженнями, як і відповідальність за них, нестиме саме вона.
Крім того, виникнуть складності зі збором потрібної кількості голосів за рішення, які будуть готуватися виконавчим апаратом.
Хоча, за умови коли на місцевих депутатів впливатимуть їх партійні керівники з Києва та за певної фінансової підтримки, наприклад, від фінансової групи «Континіум», такий політичний союз можливий.
Варіант 2.
На лютневій сесії депутати з фракції «УКРОП» разом із депутатами з інших фракцій «провалять» питання про припинення повноважень міського голови та ініціюють питання про дострокове припинення повноважень секретаря ради Юлії Вусенко. Частина 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» дає таке право депутатам.
Тоді, на наступну сесію ради, не менш як половина депутатів від загального складу ради (тобто не менше 21 депутат), зможе внести пропозицію щодо нової кандидатури секретаря ради – Ігоря Поліщука. В такій ситуації саме він буде виконувати обв’язки міського голови до виборів нового мера.
Це нестиме за собою значні кадрові перестановки, адже укропівці захочуть укріпитися на всіх ключових посадах в виконавчих органах міста.
В свою чергу, це призведе і до зміни розстановки сил у міській раді. Адже частина депутатів лояльна саме до тих, у кого важелі впливу. Тому цілком можливим є варіант формування більш стійкої більшості для підтримки ініціатив нового, хоч і тимчасового, очільника міста.
![Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ]( "Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ")
Варіант 3.
З числа депутатського корпусу викристалізується ініціативна група, яка запропонує третю кандидатуру на посаду секретаря – виконуючого обов’язки міського голови. Це можуть бути саме малі фракції міськради, які не захочуть грати в сценарії запропоновані більшими політгрупами.
І мова йде про компромісну фігуру, яка з одного боку, матиме більше управлінського досвіду, а з іншого – зможе консолідувати депутатів з різних груп впливу. Для цього теж спочатку треба буде «звільнити» Юлію Вусенко зібравши 22 депутатських багнети. Але для цього потрібно, щоб мінімум одна із більших політгруп підтримала цей сценарій, розраховуючи на дивіденди в майбутньому.
Тоді склад виконавчих органів ради залишиться в основному без змін, зате зросте контроль за їх діяльністю зі сторони виконувача обов’язків міського голови та депутатів ради.
Цей варіант є найменш ймовірним, але можливим. Зате, з точки зору врегулювання існуючої політичної кризи – доволі прийнятним.
Мені цей варіант виглядає найкращим, адже не дасть монополізувати ситуацією однією партією, та не дозволить лишити той бардак що є зараз.
Описані вище варіанти розвитку подій є основними. Але в залежності від інших факторів вони можуть коригуватись.
Альтернативні варіанти
Наприклад, якщо буде достовірна інформація про призначення виборів у найкоротші строки, то цілком можливо що УКРОП і не форсуватиме події у міській раді. Адже тоді їм вигідніше буде зайняти вичікувальну позицію: посилити контроль за роботою виконавчих органів, утриматися від підтримки проектів рішень виконкому та сильніше критикувати роботу виконувача обов’язків міського голови.
Під таким тиском почнуть проявлятися проблеми і проколи, що легко можна буде використати під час виборчої кампанії.
І навпаки, якщо підтвердиться інформація, що рішення про позачергові вибори в Луцьку покладуть у парламентську шухляду, то УКРОП з більшою мотивацію візьметься «штурмувати» міський олімп. Причому, якщо це їм не вдасться у лютому, то вони повторять свої спроби у березні, і так далі.
Разом з тим, перебіг подій у Луцьку впливатиме і на рішення парламенту.
Так, якщо посаду секретаря ради раптом обійме представник УКРОПУ, то парламентська «майже більшість» буде виходити на рішення про призначення виборів. Адже це буде єдиний шанс повернути собі місто. В той же час, якщо нічого не поміняється, то і причин спішити з виборами у народних депутатів не буде (закон тут ні до чого).
Реалізація третього описаного варіанту може привезти до обох сценаріїв в парламенті, все залежить від того, яка з політгруп увійде в нову більшість в міській раді.
Але, як на мене очевидним є одна залежність - чим швидше парламент призначить позачергові вибори у Луцьку тим менше політичних протистоянь буде в міській раді.
Підсумок
При аналізі політичних подій слід розуміти, що завжди існує висока ймовірність зміни ситуації. Як приклад і нинішня ситуація в Луцькій міській раді.
Перше: ситуація із переговорами між депутатами міської ради майже кожен день міняється. Кожна із сторін вдається до маніпуляцій та торгів. Нерідко партнерами називаються ті, хто про це партнерство нічого й не знає.
Друге: пов’язано із певною політичною культурою, коли політичні домовленості легко розриваються і укладаються нові політичні союзи, часто алогічні.
Так чи інакше, але політика власне і складається із постійних дискусій, переговорів, торгів та союзів. А ще в політиці немає постійних ворогів та союзників. На жаль, саме так. Навіть поверхневий аналіз результатів голосувань у Луцькій міській раді показує, що дуже часто політичні опоненти голосували спільно за свідомо лобістські рішення, і в той же час союзники конфліктували через якісь дріб’язкові питання.
Тож ситуація із зміною розстановки сил у міській раді нічого кардинально не змінить. Депутати і далі будуть між собою домовлятись.
Ключовим має бути питання – який варіант розвитку подій буде кращим для міста та його мешканців. Чи отримають лучани нового легітимного міського голову, чи тривалий час будуть жити при тимчасовій владі, яка толком ні за що не відповідатиме?
![Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ]( "Хто і як довго керуватиме Луцьком? МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ")
Натомість із достроковим припиненням повноважень міського голови частина з цих процесів вийшла назовні.
Спробую змоделювати різні варіанти розвитку подій.
Як все було раніше?
Відразу зверну увагу на те, що стійкої більшості в міській раді не було й при Миколі Романюку. Була певна кількість депутатів більш прихильна до мера, але це був ситуативний союз.
Розподіл сил на провладний і опозиційний в міськраді завжди був доволі умовний. Адже в багатьох питаннях фракції голосували в різнобій зі своїми нібито партнерами. Хто не вірить, нехай перегляне на сайті ради результати голосувань по лобістських питаннях.
Тож така конструкція міської ради, коли майже по кожному питанню потрібно було домовлятись з усіма, була доволі тимчасовою. Звісно, міський голова був певним арбітром у цих домовленостях, адже без його погодження фінансова підтримка певних ініціатив та кадрові призначення були неможливі.
Попри те, що Микола Романюк тривалий час серйозно хворів, він не припиняв керувати містом. Тому, його найближче політичне оточення сподівалось, що мер ще тривалий час буде на своєму місці.
Тим більше, що в період частих від’їздів мера з Луцька, його заміняв Тарас Яковлев. Поточні ж питання роботи ради брала на себе секретар ради Юлія Вусенко.
Така владна конструкція влаштовувала багатьох, тому що продовжувала підтримувати певний баланс інтересів ключових фігур з числа депутатів, підприємців та чиновників.
Звістка про те, що міського голови вже немає, спровокувала серйозні "рухи" як в його оточенні, так і серед депутатів ради вцілому.
Далі я не буду переповідати кроків та мотивів кожної із ключових сторін, бо нічого нового тут не додам. Зверну лиш увагу на один факт.
Більшість коментарів довкола ситуації із можливою зміною секретаря міської ради зводяться до одного: це добре чи погано? І при цьому майже ніхто не ставить публічно запитання про те, чи може діючий секретар міської ради Юлія Вусенко належним чином виконувати обов’язки міського голови? Хоча відповідь на це питання могла б допомогти депутатам у складанні нового пазла міської ради.
Моя особиста думка - Юлія Вусенко не справиться. Вона не зможе ні якісно організувати роботу виконавчих органів міськради, ні вивести депутатський склад на нормальний рівень співпраці.
Коли будуть вибори міського голови?
Окрім існуючої розстановки сил у міській раді, суттєвим фактором, який впливатиме на подальші сценарії розвитку подій, є дата проведення позачергових виборів міського голови. І тут власне відкривається велике поле для маневрів.
Так, згідно частини 10 статті 79 Закону України «Про місцеве самоврядування»: «У разі дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідні позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови».
Здавалось би, що все чітко і зрозуміло – парламент має до травня призначити вибори. Але чи призначить?
На мою думку, що підтверджується певними джерелами, в обох сторін політичного процесу є різні позиції щодо цього питання.
Так, команда УКРОП скоріш за все хоче проведення виборів міського голови в найближчий час. Попри те, що у них немає чіткого рішення, хто саме буде балотуватись на цю посаду, вони готові. Адже наявні організаційні та фінансові ресурси, досвід роботи в міській раді та слабкість опонентів дають цій політичній групі хороші можливості для виборчого старту.
Зовсім інша позиція в оточення колишнього мера. Якраз їм швидкі вибори і не потрібні. По перше, у них немає одного, всіма узгодженого кандидата, так як нема одного центру прийняття рішень.
Із коштами теж не все просто. Кандидатами називають і Тараса Яковлева, і Андрія Покровського. Попередні вибори міського голови їх команда виграла в УКРОПу лише завдяки особистості Миколи Романюка. Зараз буде набагато складніше. Тому ця політична група бажала б максимально довше не проводити нових виборів.
І схоже, що їхні пропозиції можуть врахувати в Києві. Президентська команда стрімко втрачає позиції на усіх «фронтах». Волинь, на чолі з Володимиром Гунчиком, теж поступово стає точкою на карті, де все менше важелів впливу у партії влади. Програти місто-обласний центр представникам УКРОПУ ніхто не хоче, тому й розробляються сценарії з відтермінування позачергових виборів.
Так от, окремі джерела стверджують, що парламент не буде поспішати із відповідним рішенням, а тому виконувач обов’язків міського голови працюватиме в Луцьку довше. Саме з цією обставиною пов’язували розробку варіанту про заміну секретаря ради від фракції «Солідарність», але не склалось.
Українська практика має чимало прикладів того, як чітка норма закону про призначення виборів ігнорувалась парламентом. Через це не те що місяцями, а й роками, не проводились вибори міських голів та народних депутатів. Є обґрунтовані підстави вважати, що такий же сценарій чекає і на Луцьк.
Які варіанти розвитку подій можливі?
Виходячи з того, який розклад сил у міській раді та які варіанти розглядаються у Києві, вимальовуються декілька варіантів розвитку ситуації. Спробую тезово їх окреслити.
Варіант 1.
На лютневій сесії Луцької міської ради буде прийнято рішення, яким депутати візьмуть до відома факт про смерть міського голови і відповідно виконувачкою обов’язків міського голови стане Юлія Вусенко.
За такої ситуації Вусенко і Яковлев домовляться про умовний розподіл сфер та певну координацію дій. При такому варіанті політичного союзу радикальних змін у структурі виконавчих органів влади не буде.
Але в мене є сумніви в тому, що такий союз буде тривалим. Так, якщо б мова йшла про 3-4 місяці спільного керівництва містом, то ситуацію можна було б втримати під контролем. Проте, якщо призначення позачергових виборів буде відкладатись, то такий тандем, на мою думку, буде неміцним.
По перше, Юлія Вусенко захоче більше вникати у справи та проявляти свою позицію. Адже підпис під розпорядженнями, як і відповідальність за них, нестиме саме вона.
Крім того, виникнуть складності зі збором потрібної кількості голосів за рішення, які будуть готуватися виконавчим апаратом.
Хоча, за умови коли на місцевих депутатів впливатимуть їх партійні керівники з Києва та за певної фінансової підтримки, наприклад, від фінансової групи «Континіум», такий політичний союз можливий.
Варіант 2.
На лютневій сесії депутати з фракції «УКРОП» разом із депутатами з інших фракцій «провалять» питання про припинення повноважень міського голови та ініціюють питання про дострокове припинення повноважень секретаря ради Юлії Вусенко. Частина 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування» дає таке право депутатам.
Тоді, на наступну сесію ради, не менш як половина депутатів від загального складу ради (тобто не менше 21 депутат), зможе внести пропозицію щодо нової кандидатури секретаря ради – Ігоря Поліщука. В такій ситуації саме він буде виконувати обв’язки міського голови до виборів нового мера.
Це нестиме за собою значні кадрові перестановки, адже укропівці захочуть укріпитися на всіх ключових посадах в виконавчих органах міста.
В свою чергу, це призведе і до зміни розстановки сил у міській раді. Адже частина депутатів лояльна саме до тих, у кого важелі впливу. Тому цілком можливим є варіант формування більш стійкої більшості для підтримки ініціатив нового, хоч і тимчасового, очільника міста.
Варіант 3.
З числа депутатського корпусу викристалізується ініціативна група, яка запропонує третю кандидатуру на посаду секретаря – виконуючого обов’язки міського голови. Це можуть бути саме малі фракції міськради, які не захочуть грати в сценарії запропоновані більшими політгрупами.
І мова йде про компромісну фігуру, яка з одного боку, матиме більше управлінського досвіду, а з іншого – зможе консолідувати депутатів з різних груп впливу. Для цього теж спочатку треба буде «звільнити» Юлію Вусенко зібравши 22 депутатських багнети. Але для цього потрібно, щоб мінімум одна із більших політгруп підтримала цей сценарій, розраховуючи на дивіденди в майбутньому.
Тоді склад виконавчих органів ради залишиться в основному без змін, зате зросте контроль за їх діяльністю зі сторони виконувача обов’язків міського голови та депутатів ради.
Цей варіант є найменш ймовірним, але можливим. Зате, з точки зору врегулювання існуючої політичної кризи – доволі прийнятним.
Мені цей варіант виглядає найкращим, адже не дасть монополізувати ситуацією однією партією, та не дозволить лишити той бардак що є зараз.
Описані вище варіанти розвитку подій є основними. Але в залежності від інших факторів вони можуть коригуватись.
Альтернативні варіанти
Наприклад, якщо буде достовірна інформація про призначення виборів у найкоротші строки, то цілком можливо що УКРОП і не форсуватиме події у міській раді. Адже тоді їм вигідніше буде зайняти вичікувальну позицію: посилити контроль за роботою виконавчих органів, утриматися від підтримки проектів рішень виконкому та сильніше критикувати роботу виконувача обов’язків міського голови.
Під таким тиском почнуть проявлятися проблеми і проколи, що легко можна буде використати під час виборчої кампанії.
І навпаки, якщо підтвердиться інформація, що рішення про позачергові вибори в Луцьку покладуть у парламентську шухляду, то УКРОП з більшою мотивацію візьметься «штурмувати» міський олімп. Причому, якщо це їм не вдасться у лютому, то вони повторять свої спроби у березні, і так далі.
Разом з тим, перебіг подій у Луцьку впливатиме і на рішення парламенту.
Так, якщо посаду секретаря ради раптом обійме представник УКРОПУ, то парламентська «майже більшість» буде виходити на рішення про призначення виборів. Адже це буде єдиний шанс повернути собі місто. В той же час, якщо нічого не поміняється, то і причин спішити з виборами у народних депутатів не буде (закон тут ні до чого).
Реалізація третього описаного варіанту може привезти до обох сценаріїв в парламенті, все залежить від того, яка з політгруп увійде в нову більшість в міській раді.
Але, як на мене очевидним є одна залежність - чим швидше парламент призначить позачергові вибори у Луцьку тим менше політичних протистоянь буде в міській раді.
Підсумок
При аналізі політичних подій слід розуміти, що завжди існує висока ймовірність зміни ситуації. Як приклад і нинішня ситуація в Луцькій міській раді.
Перше: ситуація із переговорами між депутатами міської ради майже кожен день міняється. Кожна із сторін вдається до маніпуляцій та торгів. Нерідко партнерами називаються ті, хто про це партнерство нічого й не знає.
Друге: пов’язано із певною політичною культурою, коли політичні домовленості легко розриваються і укладаються нові політичні союзи, часто алогічні.
Так чи інакше, але політика власне і складається із постійних дискусій, переговорів, торгів та союзів. А ще в політиці немає постійних ворогів та союзників. На жаль, саме так. Навіть поверхневий аналіз результатів голосувань у Луцькій міській раді показує, що дуже часто політичні опоненти голосували спільно за свідомо лобістські рішення, і в той же час союзники конфліктували через якісь дріб’язкові питання.
Тож ситуація із зміною розстановки сил у міській раді нічого кардинально не змінить. Депутати і далі будуть між собою домовлятись.
Ключовим має бути питання – який варіант розвитку подій буде кращим для міста та його мешканців. Чи отримають лучани нового легітимного міського голову, чи тривалий час будуть жити при тимчасовій владі, яка толком ні за що не відповідатиме?
Коментарі: