Як провести повні перевибори у Луцьку

Політичні розбірки у Луцькій міській раді ніяк не дійдуть до якогось логічного завершення. Весь цей процес «перетягування владного каната» супроводжується інформаційними маніпуляціями з обох сторін та фб-істериками типу «все пропало» та «кругом зрада».

При тому, як від учасників політичних подій в міськраді, так і від зовнішніх спостерігачів, дуже мало чути конструктиву. Маю на увазі, що ніхто не пропонує якогось плану виходу із патової ситуації. Тому спробую трішки по іншому розставити акценти.

Для тих хто не має терпіння дочитати до останньої крапки коротко передам зміст мого блогу:

- Треба визнати, як доконаний факт, що Юлія Вусенко вже не працюватиме секретарем міськради за цієї каденції. Яким би не було рішення суду – більшість депутатів проти неї;

- І депутати, і соціально активні лучани, які виступають проти УКРОПУ не роблять насправді нічого дієвого, щоб завадити опонентам. А можливостей для дій багато;

- Єдиний дієвий і законний спосіб вже цього року провести нові вибори міського голови у парі з виборами депутатів міськради – це розпочати процес об’єднання територіальних громад.

Нижче по тексту детальніше про це.

Протріть очі – реальність давно вже інша

Тим хто цікавиться політикою, і тим більше тим, хто нею займається, слід пам’ятати одну важливу істину – тут не має місця ілюзіям, той, хто «літає в хмарах» і не бачить реальності довкола себе, дуже швидко впаде.

А реальність у місті Луцьку наступна: після смерті Луцького міського голови в стінах міської ради утворилась нова депутатська більшість. В цю більшість входять фракції УКРОП, Батьківщина, Радикальна партія та частина БПП «Солідарність». Тому всі намагання перешкодити цій більшості обрати свого секретаря міськради виглядали як боротьба із вітром: ви стоїте йому на шляху, а він вас оминає. Отож, так чи інакше події із зміною секретаря міськради мали відбутися.

Я вже писав про те, що УКРОП зробив це не зовсім «чисто». Це дало можливість попередньому секретарю ради піти в суд і вже там відстоювати свої інтереси. Але зрозумійте – насправді юридична суперечка триває лише щодо того, чи мав право Григорій Пустовіт підписувати рішення міськради. В той же час, самі голосування за звільнення Юлії Вусенко з посади секретаря ради та за призначення на її місце Ігоря Поліщука відбувалися в рамках закону. Хоча особисто я теж наполягаю на тому, щоб всі рішення депутатів приймались в правовому полі.

Ну й по-друге, навіть якщо рішенням Феміди всі ці голосування будуть скасовані, то ніщо не завадить тій же депутатській більшості повторно прийняти такі ж рішення. Адже реальність то інша – Юлія Вусенко не має підтримки серед депутатського корпусу, а тому не має важелів впливу на раду.

Тому, я вважаю, що будь-які ховання ключів і печаток, чи інші спроби зірвати роботу «нової влади», є марні і лише затягують час. І страждає від цього в т.ч. міська громада. Бо вже другий місяць у міськраді та її виконавчих органах «безвладдя», коли ніхто толком ні за що не відповідає. Нема людини за якою останнє слово, нема того, хто б взяв відповідальність за ситуацію в місті. А якщо по простому – нема крайнього.

Отож, чим швидше призначать виконувача обов’язків міського голови тим швидше владнається ситуація з діяльністю виконавчих органів ради та міської ради вцілому.

УКРОП отримав владу – він став вразливий

У соціальних мережах та в коментарях для ЗМІ найбільш активні опоненти УКРОПУ! Серед них чимало людей яких я знаю та поважаю. Але їх поведінки не розумію. Тому спробую їхню активність спрямувати в певне русло.

Мабуть ті хто стежить за моєю громадсько-політичною діяльністю в курсі того, що я не був в захопленні від роботи молодої команди Миколи Романюка. Стосувалося це як депутатів з його більшості, так і частини посадовців. А критикувати їх було за що. Так само я буду критикувати і нову владу, бо буде теж за що.

Тобто, я веду мову про те, що наявність влади крім плюсів має і мінуси. Адже чиновник завжди крайній, і це при будь-яких варіантах.
Отож, коли укропівська більшість переформатує керівний склад виконавчої гілки влади у місті (а це відбудеться точно), то вони стануть крайніми у всіх проблемах. Звісно, певний час буде використовуватись історія про попередників, але це не надовго.

В УКРОПа насправді лавка активних гравців доволі невелика, у них теж будуть кадрові помилки. Більше того, є ймовірність, що частина поганих посадовців команди Романюка лишиться в новій команді. Інша сторона – нова депутатська більшість сцементована тими самими депутатами-бізнесменами, що і попередня. Отож, ті самі теми та схеми можуть працювати й далі. А це означає, що тем для розслідувань та резонансних викриттів вистачатиме.

Тому моя пропозиція до депутатської меншості та активних громадських діячів й журналістів – займіться системним контролем діяльності нової влади у місті. Перевіряйте всі рішення, кожен крок, вишукуйте найменші помилки і «бийте ними» опонентів. Пропонуйте альтернативні проекти рішень, виносьте свої ініціативи. Покажіть, що ваші опоненти не вміють керувати містом і тоді лучани будуть підтримувати вас.

Інша річ, що багато хто із числа сьогоднішньої депутатської меншості ще не готовий так працювати, бо бути в опозиції менш комфортно. Тож зараз ми чітко побачимо, хто є справжньою опозицією до нової більшості, а хто і далі буде тихенько сидіти в міськраді не надто висовуючись.

Але от для громадських активістів та журналістів це хороший шанс показати себе. Бо дописи у соцмережах без реальних дій малого варті.

Тим, хто хоче виборів, треба «взяти і зробити»

Особисто мене вже втомили всілякі інформаційні провокації та маніпуляції. Тому що вони ще більше заводять ситуацію у тупик та збільшують недовіру людей до місцевої влади. А ще більше мене втомлює депутатська неграмотність і небажання вникати в законодавство. Тому я пропоную свій варіант дій.

Отож, ми маємо ситуацію коли нові вибори міського голови потрібні у зв’язку із смертю Миколи Романюка. Натомість позачергові вибори міської ради – це вимога частини лучан, які розчаровані поведінкою окремих депутатів міськради. Крім того, такі вибори можуть стати хорошим способом перезапустити міську раду і почати все з чистого листка.

Але є одна проблема. Якщо політичних підстав для проведення виборів міського голови і депутатів міськради є більш ніж достатньо, то з юридичною стороною питання набагато складніше.

Щоб парламент призначив позачергові вибори міського голови, потрібне не лише свідоцтво про смерть Миколи Романюка, і аж ніяк не рішення-звернення міської ради з таким проханням (мова про свіжу ініціативу Андрія Покровського). В першу чергу потрібне рішення міської ради при дострокове припинення повноважень померлого міського голови. Цього рішення Луцька міська рада поки не прийняла. І поки що нема гарантій, що воно буде прийняте й під час 21-ї сесії ради.

Для призначення позачергових виборів Луцької міської ради законних підстав взагалі нема. Якщо раніше голова ОДА міг клопотати парламент про розпуск ради, бо вона не проводила сесій, то зараз ця опція відпала. Сумнівним, на мою думку, також є можливість визнання рішень ради незаконними, адже в законі надано можливість депутатам виправити свою помилку (мова про ст. 78 закону про місцеве самоврядування). Інших підстав у законодавстві немає. Ніякого механізму саморозпуску не існує в природі, стільки б про це не заявляли самі депутати.

То яким чином «перегрузити» міську владу у Луцьку? Вихід один – створити із сусідніми селами об’єднану територіальну громаду.

Згідно закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад» у разі прийняття сільськими та міськими радами рішень про добровільне об’єднання територіальних громад призначаються перші вибори депутатів міської ради та міського голови об’єднаної територіальної громади. Тобто, розпочавши процес створення ОТГ ми тим самим запускаємо процес повних перевиборів у Луцьку. Єдине, що в цій ситуації до «поділу» мандатів долучаться виборці із сусідніх сіл.

Так, станом на сьогодні Луцьк має вже підписані договори про співробітництво із Прилуцькою сільською радою Ківерцівського району та перебуває на етапі переговорів з організації співробітництва із Підгайцівською сільською радою Луцького району. Ці всі процеси можна, і навіть варто, активізувати. Якщо Підгайці ще не готові до об’єднання, то Прилуцьке вже здається з цим рішенням погодилось. Звісно спитати треба у них. Але ініціювати цей процес варто вже.

І тут важливою є також роль громади. В статті 5 закону про добровільне об’єднання територіальних громад визначено перелік ініціаторів такого об’єднання. Це може бути:
1) сільський, селищний, міський голова;
2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради;
3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи;
4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).

Якщо аналізувати ситуацію у Луцьку, то тут ініціювати таке питання можуть 14 депутатів міської ради або лучани в порядку місцевої ініціативи. Процедура останньої, хоч і недосконало, але прописана у Статуті територіальної громади міста Луцька. І вже є позитивний досвід використання цього інструменту. Повірте, він працює.

Тому, закликаю 14 депутатів міської ради ініціювати розгляд питання про об’єднання з Луцьком сусідніх сільських рад.
Якщо ж достатньої кількості депутатів не знайдеться (мова ж то про те, що вони будуть змушені йти на перевибори) то пропоную активним лучанам, з числа журналістів та активістів, розпочати процес місцевої ініціативи. Якщо такі люди зголосяться, то я готовий у цьому допомогти.

Тож, хватить «скігліть», починайте діяти!