ТОП-5 забутих фактів про луцьких політиків

Із нашої містечкової політики – як зі сфери нано-технологій – не можна випадати ні на день. Бо візьмеш хоч невеличку паузу, повернешся і – прифігієш від нової реальності.

Луцька міськрада зараз як ніколи чітко поділена на два табори: так звані представники «старої» влади, тобто ті, хто займали посади при Миколі Романюку, і – прихильники політики УКРОПу. Аналогічний настрій потрохи перебирається з владних коридорів в маси і починається оте типове українське найгірше: сварки за політику.

…«Милые бранятся – только тешаться…» Щойно переступаю поріг Луцької міської ради і в голові вмикається ця неконцептуальна за мовною ознакою приказка. Чому?

Пропоную дещо пригадати…

1. МИКОЛА РОМАНЮК БУВ СТАВЛЕНИКОМ ГРУПИ «ПРИВАТ».

Вперше на вибори Микола Романюк йшов у 2010 році з посади керуючого регіональним відділенням «ПриватБанку», одного з активів Ігоря Коломойського. Із перших днів виборчої кампанії у Луцьку говорили, що за Романюком «стоїть» Палиця. Перші роки нового мера просто доймали звинуваченнями у надмірній лояльності до Ігоря Петровича.

Пригадується епізод, коли в 2013 році представниця благодійного фонду Палиці «Новий Луцьк» Ірина Констанкевич збиралася озвучити перед депутатами звіт про роботу. Обранці дуже обурилися: мовляв, до Луцькради благодійність Палиці не має жодного стосунку. Проте саме Микола Романюк наполіг, щоб депутати таки заслухали звіт, більше того – сказав, що це була його ініціатива.

Що було пізніше – лучани пам’ятають. На виборах 2015 року Микола Романюк був головним конкурентом УКРОПу у боротьбі за крісло мера.



2. ІГОР ПАЛИЦЯ БАЛОТУВАВСЯ В КОМАНДІ ПОРОШЕНКА.

Таке «диво» мало місце на дострокових виборах до Верховної Ради у жовтні 2014 року. Тоді безпартійний Палиця був під № 34 у списку партії «Блок Петра Порошенка». До парламенту пройшов, та через призначення губернатором Одеської області від мандата відмовився.

В яких нині стосунках команда УКРОПу із командою президента – теж розказувати не треба.



3. ЮЛІЯ ВУСЕНКО «ВИШТОВХАЛА» ТАРАСА ЯКОВЛЕВА З «САМОПОМОЧІ».

У 2014-2015 роках на Волині було дві рівносильні ініціативні групи під брендом «Самопомочі»: однією керувала Вусенко (як казали, креатура бізнесмена і ресторатора Олега Бровіна), іншою – Тарас Яковлев (ця група фінансувалася Андрієм Покровським, нинішнім депутатом Луцькради від БПП «Солідарність»).

Напередодні місцевих виборів «Самопоміч» оформили як партію, але Яковлева і його активістів до виборчого списку «забули покликати». Яковлев гучно покинув «Самопоміч», заявивши, що йде з політики, бо «склалася не зовсім порядна ситуація».

Ілюструючи рівень своїх стосунків з Вусенко, Яковлев публічно пригадав «цікаву» історію. Мовляв, Вусенко звинувачувала його у підпалі її автомобіля, що згорів восени 2014 року. Яковлев з цього приводу навіть був на допиті і проходив перевірку на «детекторі брехні».

Нині Юлія Вусенко і Тарас Яковлев пліч-о-пліч «воюють» з УКРОПом за право бути в.о. мера та його першим заступником.

Відеофрагмент розповіді Яковлева про Вусенко дивіться тут: https://youtu.be/ttqzKjdVA0A?t=3444.



4. МИКОЛУ ЯРУЧИКА ВИГНАЛИ З «СВОБОДИ».

Вперше до Луцької міської ради Микола Яручик потрапив під прапорами «Свободи». Перемогу здобув сам – у своєму ж окрузі №3 на ДПЗ, але оскільки треба була партія-висуванець, а «Свобода» висувала лише членів партії – Микола Яручик теж отримав партійний квиток.

У березні 2012 року луцьке керівництво «Свободи» гучно заявило, що виганяють Яручика «за зраду національних інтересів, виборців, а також порушення партійної дисципліни». Сам депутат повністю заперечив будь-яку «зраду», але з партією, як і загалом із партійністю «порвав».

До слова, «Свобода» у той час вирізнялася «залізобетонною» партійною дисципліною: перед тим, як стати депутатом, кандидати писали заяву на вихід із партії без дати. Це давало можливість керівництву виключити з партії, а депутата-списочника – і з ради, в будь-який час за будь-яке проголосоване рішення не так, як сказала партія. Яручик був мажоритарником, тож місце за ним лишилося, а голосування «не так», як каже партія – зрештою, не такий вже і «мінус», тому на репутації навіть не позначилося.

Наразі Микола Яручик – позафракційний депутат, хоча і потрапив в раду у команді з БПП «Солідарність». Нещодавня поїздка в адміністрацію президента та публічне відсторонення від всього, що зараз відбувається в раді – логічні ознаки, що депутат може стати претендентом у наступних виборчих перегонах за крісло мера.



5. АНДРІЙ КОЗЮРА СВАРИВСЯ З ЛЮДЬМИ ПАЛИЦІ.

Депутат Андрій Козюра наразі є активним прибічником політики УКРОПу у Луцькій міській раді, а в далекому 2012 році «люди з Директорії» були, мабуть, в його очах найбільшим злом та найстрашнішою проблемою.

Посварилися тоді через торговий центр «Буратіно», власником якого частково є Андрій Козюра, а частково – сини Миколи Романюка. Депутат заявив, що поява великої кількості негативу про «Буратіно» у ЗМІ – то справа рук найближчих місцевих соратників Ігоря Палиці – Олександра Товстенюка та Володимира Никитюка. А ще заявив, що вони спеціально купили квартиру у сусідньому будинку, вимагають за неї величезну суму грошей (500 тис доларів) і тероризують: не заплатить – продовжать підбурювати сусідів і вставляти палки в колеса.


* * *

Мій меседж не про те, що «всьо пропало» і «всезрада». Навіть навпаки – про те, що «всьо харашо» і «ну, його паритись».

Політики пересваряться. Зрештою – хтось виграє. Хтось з табору переможених обов’язково гармонійно ввіллється в табір колишніх опонентів. А такі, як я, будуть тихенько офігівати від короткої пам’яті… ні-ні – від широких всепрощаючих сердець наших політиків.

Тому меседж насправді один: лучани, не діліть місто під політичну лінійку. І не ставайте ворогами одне одному. Воно того не варте.