Дмитро Глазунов - добродій не на словах, а на ділі!

11 липня у мого брата, голови правління ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» та благодійного фонду «Рідна Волинь», Дмитра Глазунова День народження.

Який він для нас? Коли мені було 2 роки, мама залишалась сама з нами. Усі мої свідомі роки Дмитро був мені за батька. Забирав з садочка, потім зі школи, возив до «Артеку» і «Молодої гвардії».

. Свої перші гроші він заробив у молодших класах, коли збивав ящики на канікулах у Ківерцівській школі. У 17 років, коли раптово помер дід, він повністю сам організував поховання (мама була за кордоном у відрядженні). На свої гроші поставив пам’ятник бабі з дідом.

Уже більше 20 років як хворіє наша мама, інвалід 1 групи, на важку недугу. Вона потребує постійного догляду. Був такий період, коли треба було п’ять-шість разів за ніч вставати і допомагати мамі перевернутись у ліжку. А зранку - знову до роботи. І сьогодні часто сусіди бачать, як молодий красивий чоловік щоденно веде за руку хвору матусю на прогулянку.

Вражає, що все, за що б Діма не брався, він доводить до логічного завершення.

Дмитро ніколи не сидів без діла. У 2004 році брат заснував ВОГО «Волинська обласна лікарняна каса» і став головою правління. На сьогодні організація нараховує до десяти тисяч учасників. За цей період в охорону здоров’я вкладено мільйони гривень, врятовано більше сотні життів при інфарктах та інсультах. І сьогодні завдяки Дмиру Глазунову медзаклади отримують те, що не може дати держава. За кошти каси щоденно лікуються та обстежуються волиняни. Якось я його запитала: « А ти міг би запровадити в Україні страхову медицину?» І він з щирою посмішкою відповів: «Елементарно, за півроку».

У 2014 році Дмирто очолив благодійний фонд «Рідна Волинь», який продовжив добрі традиції Бориса Клімчука. Волиняни і досі пам’ятають надзвичайно теплі й зворушливі вечори пам’яті Бориса Клімчука, Віктора Чебліна. А після вечора пам’яті Андрія Снітка в Маневичах 21 срепня минулого року було прийняте колективне звернення громади до Президента про присвоєння Андрію звання Героя України, що і відбулось у жовтні 2014 року.

Створена ним, як керівником проекту, за участю меценатів і талановитої команди науково-популярне видання- книга «Борис Клімчук – я син волинської землі» високо оцінена як в Україні, так і за кордоном.

Разом із заслуженим діячем мистецтв України Віталієм Іваницьким уже три роки фонд «Рідна Волинь» займається «Мистецькою терапією» для бійців АТО, які проходять реабілітацію в обласному госпіталі інвалідів. За цей період госпіталь відвідали народні та заслужені артисти України Павло Зібров, Василь Попадюк, Богдан Бенюк, Степан Галябарда, Василь Чепелюк, Галина Конах і багато інших. А наші хлопці відвідують чи не усі найцікавіші розважально-пізнавальні заходи у Луцьку.

Для досягнення благородних цілей Дмитро часто «проламує стіни». Для нього немає нічого неможливого. Завдяки своїй принциповій позиції отримав декого у «вороги», але друзів у нього набагато більше.

Він апріорі не причетний до корупції, бо ніколи не був у владі. Ніколи не торкався бюджетних коштів. Легко відзвітує за власні статки.

Високий, худорлявий, спортивний. День починає із зарядки, підтягування на турніку, віджимання і т.п.

От такий він. Для нас він усе: і надія, і опора. Свого часу, не маючи ні грошей, ні покровителів, він «витягнув» нашу маленьку сім’ю. Якби мене спитали, яким повинен бути справжній чоловік, я би сказала: таким, як наш Діма.