«Політична м’ясорубка в Луцьку»: хто пише сценарій?

Цьогорічне політичне життя Луцька вибудовується за таким карколомним сюжетом, що виглядає так, наче сценарій до нього пише який-небудь Крістофер Нолан (який прославився вмінням «виносити» своїми фільмам мозок), добряче накидавшись перед цим шотландським віскі… або ж українською горілкою.



За найкращими традиціями жанру, все почалося з лютої зими, коли місто раптово залишилося без свого правителя, який відійшов до іншого світу.

Падіння проводиря розбурхало сплячий вулкан, який пекучою розжареною лавою накрив центр прийняття рішень в місті, спричинивши безліч тектонічних зсувів.

У стінах луцької мерії з нечуваною силою розгортаються баталії навколо порожнього трону, які, з перемінною активністю, тривають й донині. Одні виборюють керівне місце, інші намагаються вирвати його ледве не зі шматками м’яса.

В хід йдуть будь-які ресурси, застосовуються винахідливі стратегії й тактичні ходи. Моральні принципи часто губляться в нетрях свідомості.

Мерію охоплюють закулісні інтриги, вона захлинається в наклепах й образах. Здавалося б, вірні друзі виявляються не такими вже й вірними і враз опиняються у ворожих таборах. Під вікнами горять фаєри й лежать шини, кружляють групи міцних юнаків в кросівках.



Де ще в Україні можна побачити подібне політичне видовище? Встигай лише попкорном запастися.

Паралельно з перипетіями в міськраді протистояння розгортається на іншому фронті, під боком богині Феміди. Ті, кого скинули з керівного крісла, відстоюють незаконність цього рішення – одні штрикають нормами права, інші обороняються юридичними колізіями.

Врешті суд дає дозвіл поваленій стороні знову зайняти трон. Інтрига відновлюється. Сюжет стає гострішим. Невже ображені нарешті розквитаються зі своїми ворогами?

Де там. В мерії засіли спритники ще ті. Черговий хитрий тактичний хід й міськрада залишає суд з носом! Уявляєте?

Ситуація критична. В кулуарах вже з’являються розмови про потребу розігнати всіх!

До біса центральні телеканали з їхніми пісними ток-шоу і занудними нардепами. Хіба що Парасюк кому «фанеру» проламає чи в рило «зарядить». Але й той принишк останнім часом.

Всі перемикаються на місцеві телеканали, бо тут справжнє «рубилово»…

А покусаний звір, виявляється, всього лиш сховався, щоб зализати рани, підточити кігті і знову напасти.

І ось він, сильний ляпас супротивникам – в Луцьку починають відкликати депутатів. Ледь не вперше в історії країни.

І місиво в міській раді закручується з новою силою. Опоненти невтомно обмінюються прокльонами і наклепами, активно залучаючи медіа-ресурси. Зеленка ллється, презервативи літають, ресторани горять…Глядачі просто прилипають до телеекранів і не можуть відірватися. Чого ж очікувати далі?

А далі – далі нова сюжетна лінія і «мозкодробильний» розвиток подій: СБУ береться за луцьке формування, яке в місті знають, як охоронців спокою і порядку. Виявляється, хлопці незаконним стеженням промишляли. А в штабі у них зброя, міни і…плани адмінбудівель!

Керівника їхнього – в кайданки. В результаті здоров’я не витримує, тиск зашкалює, 7 гіпертонічних кризів за добу ловить!



І знову пристрасті в одному з таборів закипають, обуренню немає меж. Все брехня! Розправа! Сьогодні – його, а завтра – тебе. Волинські медіа піднімаються з попелу і грізно заявляють: «Ми проти поліцейської держави!». Місто потопає в анархії й безправ’ї.

Та суд, виявляється милостивий: хворого керівника віддають на поруки десь тридцятьом вірних друзів: місцевих і народних депутатів.

Хіба міг хтось уявити, що тут, в провінційному містечку, може закрутитися таке?

***

Нолан з легким роздратуванням зиркає на порожню пляшку, допиває зі стакану останні краплі міцного напою, ставить три крапки в тексті під назвою «Політична м’ясорубка в Луцьку» і закриває свій MacBook.

Далі буде…