Карма Прилуцького. Лікнеп для голови райради

«Гріш ціна вам нарікати!» - кричав у стінах Прилуцької сільради голова Ківерцівської райради Василь Хмілевський.

Розійшовся не на жарт. Бо почув від місцевих мешканців впевнене: «Спочатку хай місто виконає умови договору про співпрацю, а потім ми будемо думати, чи об’єднуватися!».

Чи не вперше з 90-х Прилуцьке уперто «показує зуби»: воно знає собі ціну і домагається ліпшого життя. Передмова проста: у Прилуцькому забракло кворуму для сесії, щоб або підтримати, або не підтримати об’єднання з Луцьком.



«Ви не забувайте: в країні йде війна! І друге: я вас запрошую, давайте сядемо і поїдемо в Личани і Метельно. Є таке віддалене село. Де доріг нема на сьогоднішній день! Де школи валяться! Де в садочки черги! І питання землі взагалі не стоять: і депутати ходять на сесії стовідсотково.

Гріш ціна вам, Прилуцькій сільській раді говорити, що вам зле тута!» - не стримуючи емоцій заявляв голова райради до місцевої мешканки Ганни Гонти, колишньої вчительки, яка нині очолює сільську ветеранську організацію.

Та заніміла…



Гріш ціна? Голова райради, певне, давно не був у Липинах, у Підгайцях, у Боратині, в тому ж таки Княгининку – в тих приміських селах, на фоні добробуту яких Прилуцьке – як первісно-общинний лад...

Менше крали з бюджету? Менше мають землі? Зурочили?..

Нічого не маю проти Прилуцького. Гарні люди. Гарне село. Але постійно маю таке відчуття, наче яку карму воно терпить.



То школу в бізнесмена Хорошенка в обмін на землю виторгували – стоїть під сімома вітрами, валиться, а діти тісняться у старому приміщенні. І заглядають у вікна багатообіцяючої добудови, як там вже дерева ростуть, а тріщини у стінах досі мохом вже поросли.

То садок збиралися будувати. А вийшла з того «жменька» блоків, яких за бер’янами вже й не видно.



Сільрада. Як сирітка на фоні адмінприміщень у тих же Підгайцях чи Боратині.

Про дороги – краще нічого.



«Ви не забувайте: в країні іде війна!...» - каже голова райради.

Якщо поглянути на долю Прилуцького, то «війна» там – десь з 80-х… А те, що в Личанах ще гірше – аж ніяк не аргумент.



P. S. Селянам в обмін на погодження договору про співпрацю з Луцьком обіцяли багато. І маршрутки (які не ходять). І дороги (на вулиці Богуна «ще кіт не валявся», кажуть у Прилуцькому). І ще багато-багато благ. А ще, казали, візьмуть обдертий сільський клуб у мережу луцьких закладів культури – і будуть туди їздити артисти з міста. Артисти то їздять. Тільки не в клуб.