Хоч і кричать «зрада!», а зарплати ростуть

Днями був в ефірі 112 каналу. Говорили про бюджет наступного року, про бажане і реальне, про #зраду і #перемогу.

Хочу поділитися лучанами кількома важливими, як на мене, тезами, які були підняті у тій розмові.



Мінімальна зарплата 4 тисячі 100 грн.

Така норма коригування мінімальної заробітної плати в залежності від стану економіки закладена в проголосованому парламентом бюджеті на наступний рік. Це багато чи мало? Певно, що недостатньо. Я б хотів, аби ця цифра була 10 тисяч гривень. Але це нереально. Водночас мінімалка таки збільшується – і це безумовний плюс.

Зростання соціальних гарантій – це політичний хід чи економічний?

Вважаю, що економічний. Якби Володимир Гройсман говорив би про них перед тим, як стати Прем’єр-міністром – то можливо сумніви б і закрадалися. А зараз такі кроки розцінюю як прогнозування бюджету, інфляції, курсу гривні до долара.

Сьогодні стають помітними позитивні наслідки реформ, запущених урядом Яценюка. Такі ж успішні наслідки цьогорічних реформ відчуємо десь через 2 роки.

Незважаючи на порожній бюджет, яким ми отримали в 2014 році, зараз казна наповнюється і не лише за рахунок зовнішніх запозичень.

Коли Гройсман став прем’єр-міністром, прогнози були різні. Я тоді говорив, що часи закручування гайок пройшли, тепер треба пожинати плоди того, що назакручували. Тому доведеться йти на непопулярні кроки, але й доведеться займатись соціально-економічними питаннями, реформами.

Резюме: тенденція до росту в нас все таки є. Як би не кричали «зрада!», а в минулому році та позаминулому, що «під ялинку прийняли бюджет», бюджети були виконані і зарплати ростуть.