Українська медицина і беззахисні пацієнти

Реформа медицини сьогодні – одна з топових тем порядку денного. Про біди медичної галузі відомо усім. Малі зарплати лікарів та медперсоналу, хронічне недофінансування галузі, відсутність сучасного обладнання та новітніх методів лікування, - все це сумні, але об’єктивні реалії нашої дійсності. Але я хотів би звернути увагу на реальне становище основного суб’єкта медичної сфери – пацієнта. Бо за словами про реформи забувають про живу людину і з чим вона стикається, коли їй доводиться побувати в медичній установі.

Ніхто з нас не застрахований від хвороби. В тому числі і медики. Але в нашій країні бути хворим означає не тільки відчувати фізичні страждання чи дискомфорт. Це означає витримати на собі усі складнощі не надто дієвої системи. Часто потратити великі кошти і не завжди отримати результат. А ще – з мужністю пройти через усі випробування, черги та зберегти психологічну стійкість.

Не так давно моїй знайомій довелося побувати на прийомі у лікаря однієї з приватних клінік Луцька. Здавалося б, немала оплата за 30-ти хвилинний прийом гарантує хоча б високий рівень кваліфікації та якісну консультацію. Але не так сталося як гадалося. В результаті було потрачено тисячі гривень на ліки, аналізи та повторні консультації. А потім виявилось, що все це даремно, бо лікар не змогла поставити правильний діагноз. Довелося шукати іншого спеціаліста і виявити, що причина поганого самопочуття зовсім в іншому. А скільки таких випадків трапляється по всій країні? Скільки часу і коштів викидається на вітер хворою людиною в надії на допомогу? Хто захистить права пацієнта?

А що робити бідному пенсіонеру чи пенсіонерці, пенсії яких не вистачає навіть для оплати вартості ліків? Звідки їм брати кошти? Позичати кредит в банку чи готуватися до прощання з цим світом? Що робити людині, яка потратила своїх кілька місячних зарплат на лікування і не досягла бажаного ефекту. До кого їй звертатись і як жити далі?

Наведу сумну, але сувору статистику. Кожен другий пацієнт в Україні відмовляється від лікування або відкладає його через брак грошей. Дізнаючись про потрібні суми на лікування, багатьох хворих охоплювали відчай та депресія. Частина з них взагалі опускала руки і відмовлялася лікуватися далі. Дехто шукав порятунку в містичних практиках та звертався до різноманітних ворожок і ворожбитів. Більше 40% хворих позичали гроші і продавали власне майно. І в найгіршому випадку залишалися ні з чим.

Але проблема не лише у коштах. Проблема у культурі ставлення до хворої людини, яка потребує допомоги. Людина, яка хворіє, вразлива до різних проблем. Вона більш глибоко відчуває несправедливість. Їй важко долати труднощі. Вона більшою мірою потребує уваги і розуміння. А що отримує в результаті? Думаю, немало хто стикався з тією ситуацією, коли увага з боку медперсоналу зводилася хіба що до вимірювання тиску…

Медичну сферу потрібно змінювати. Напевно ніхто не скаже, що він проти достойних зарплат лікарів. Але не варто забувати про хвору людину. Як зробити так, щоб вона отримала якісну медичну допомогу, чуйне ставлення, увагу та підтримку. Хвора людина потребує особливої уваги та підходу. І для неї мають бути забезпечені всі умови для лікування. Інакше заради чого тоді здійснювати реформу.