За правду вмирають. А тепер - оформлюють підписку.

Колись Георгій Гонгадзе створив «Українську правду» як символ незалежної журналістики.
Він віддав за це життя.
Бо вірив: правда має бути доступною людям, а не продаватися за щомісячний тариф.

Сьогодні ж видання, яке будувалося на довірі суспільства, вводить платний доступ до новин та матеріалів.

І справа навіть не в сумі.
Для когось це кілька кав.
А для пенсіонера — це хліб.
Для студента — кілька поїздок у транспорті.
Для матері, яка сама виховує дітей — це частина сімейного бюджету.

Правда не повинна ставати привілеєм для тих, хто може заплатити.

Я теж маю власне інтернет-видання і прекрасно розумію, як працюють медіа, реклама, витрати та монетизація.
Наші показники в рази менші, ніж у «Української правди», але видання може існувати без того, щоб закривати людям доступ до інформації.

Особливо під час війни.

Бо сьогодні люди читають новини не для розваги.
Люди шукають відповіді, надію, правду і розуміння того, що відбувається в країні.

І коли медіа, яке роками будувало репутацію чесного голосу суспільства, починає монетизувати цю довіру — це виглядає дуже неправильно.

«Українська правда» ризикує втратити головне — не трафік і не прибуток.
А повагу людей.

Бо правда або є для всіх.
Або це вже просто бізнес.