У Луцькраді більшає чиновників

Мені, як і багатьом лучанам, часто важко зрозуміти, якою логікою керуються нинішні посадовці, які взяли відповідальність за долю міста.

Бо замість збалансованого мудрого менеджменту, злагодженої роботи виконавчого апарату, концентрації зусиль на головних цілях, ми часто бачимо метання з боку в бік.

Замість доведення розпочатих справ до завершення започатковуються нові грандіозні проекти. Які знову ж таки не доводяться до кінця.

Замість об'єднання зусиль заради спільної роботи на благо громади місто кинули у вир політичного протистояння.

Замість створення сприятливих умов для приходу інвесторів, у справи бізнесу втручаються чиновники. І цей перелік можна продовжувати.

* * *

Мені, як депутату міської ради, не зрозуміло, чому влада на чолі з виконувачем обов'язки міського голови Григорієм Пустовітом взяла курс на збільшення кількості чиновників. До прикладу, на грудень 2010 року загальна чисельність працівників міської ради, згідно із затвердженими штатними розписами, становила 468 осіб. У грудні 2015 року вона дещо зросла ‒ до 499 осіб. А станом на зараз у міській раді працює вже 613 чиновників.

Як розуміти таку політику? Чи може Григорій Пустовіт має намір таким чином працевлаштувати своїх друзів, соратників і родичів? В нас що взято стратегічний курс на роздуття штату міської ради? Чи ми все-таки за ефективність роботи?

Ще можна було б частково збагнути певне зростання чисельності чиновників, якби до Луцька долучилися прилеглі села. Але справа розширення меж міста зависла у мертвій точці. Таке враження, що нікому не потрібно, аби Луцьк розвивався і був потужним економічним центром України.

Тоді задля чого ми збільшуємо кількість посадовців? Немає куди витрачати податки лучан? Чи міська рада стала центром зайнятості для своїх?

Літня злива, яка відбулася у Луцьку 18 червня, мало не призвела до колапсу міста. Вулиці перетворилися у бурхливі потоки. Транспорт зупинився. Таке враження, що на місто обрушився тропічний ураган надзвичайної потужності.

Але ж хіба владі не відомо, що у Луцьку вже давно існують проблеми із стічною каналізацією на окремих вулицях? Може варто спочатку розібратися з нею, перш ніж розпилювати кошти бюджету на заходи, які більше призначені для піару?

Нам ще минулого року розказували, що проблема смороду у місті вирішена остаточно і безповоротно. Але пройшов рік і лучани знову періодично не можуть дихати від неприємного запаху, джерела якого героїчно шукають.

У Луцьку ще з 1 червня мали запровадити сортування сміття. А може спочатку треба забезпечити злагоджену роботу комунальних підприємств з вивезення звичайного сміття? Щоб лучани не нарікали на заповнені доверху сміттєві контейнери, які стоять тижнями.

Пригадую, як у грудні 2017 року нас запевняли, що вже з березня цього року у місті буде діяти картка лучанина. Ідея, безумовно, заслуговує на повагу. Вона дозволяє вирішити чимало питань і сприятиме покращенню обслуговування мешканців обласного центру. От тільки на носі вже липень, а картки лучанина як не було, так і немає…

Нещодавно більшість депутатів проголосувала за проект реконструкції парку 900-річчя Луцька вартістю у 44 млн гривень. Чи потрібний місту красивий парк? Безумовно так. Але може варто спочатку довести нарешті до ладу реконструкцію Центрального парку імені Лесі Українки? А то не зробили один парк, а вже ліземо в інший. І коли нарешті у влади дійдуть руки до історичної частини міста, яка в сучасному вигляді більше відлякує, ніж приваблює туристів?

Ми часто можемо почути: інвестори не йдуть у Луцьк, бо в країні складна економічна ситуація, засилля корупції. Ніхто з цим не сперечається. Але чи позитивно вплине на потенційного інвестора інформація про те, що у Луцьку успішно розвивати бізнес можна лише якщо ти політично близький до нинішньої влади. А якщо ні, то можуть виникнути проблеми. Але ж бізнес має бути поза політикою! Тільки чомусь в нас це не розуміють.

Луцьк і лучани заслуговують на достойне життя. Але розвиток міста не може бути успішним, якщо він позбавлений пріоритетів. Потрібно вирішувати проблему за проблемою, а не метатися то в один, то в інший бік. Концентруватися на ключових цілях і досягати їх. Демонструвати, куди рухається місто і яким має стати Луцьк через 5 чи 10 років. Але для цього міська влада має дбати насамперед не про самопіар, а про благо громади, усіх лучан. Іншого шляху просто не існує.