Ситуація на луцьких дорогах – це несерйозно

Я часто ностальгую за луцькими дорогами без заторів. Сьогодні без них проїхати взагалі неможливо. Найдивніше те, що це все відбувається при новому молодому мерові, при наших крутих та креативних депутатах. Сьогоднішня ситуація на луцьких дорогах – це несерйозно.

Щоб з 33 району поїхати в Зміїнець до 13 школи, мені треба робити об’їзд через Рованці. Це зараз, а потім яким шляхом треба буде їхати? Через Ківерці, через Варшаву? Кожного дня по всьому Луцьку відбувається та сама історія – великі, страшні та тягучі затори
І назріває питання – хоч комусь за це соромно? Ну хоч трішки? На дорогу, яка займає максимум 12-15 хвилин часу, я вже витратив 1,5 години. І це в Луцьку! Не в Києві, не в Москві, не в якомусь мегаполісі.

Якщо немає розуміння того, як з цим боротися, запрошуйте спеціальних людей з активною позицією. Я навіть особисто готовий підключитися до вирішення проблеми. Але мені цього ж, звичайно, ніхто не довірить.

1 січня, наприклад, заторів не буде. І вийде чиновник, скаже: і чого ви хочете, дороги пусті! А ми хочемо, щоб так було не було не тільки 1 числа, а й сьогодні, і завтра, і через місяць, і через рік. Бо ми з вами – ті люди, які платять податки і утримують цих чиновників. А це вже їхня робота – слідкувати за дорогами, їх завантаженістю, станом та чистотою.

За останній місяць ця історія з величезними заторами повторюється все частіше. Мовчати в цій ситуації не можна ні в якому разі. Коли ми мовчимо, не подаємо голосу, то влада думає, що все добре та проблем немає. Дороги є? Є! В якому вони стані? Доброму? Та й добре!

Здавалося б, і поліція у нас також є. Молоді здорові люди. Ну їдете ви, побачили затор, вийдіть з машини, порегулюйте трошки. Ви ж маєте допомагати учасникам дорожнього руху, і затори – це також ваша історія!

А поки що всі лучани ці пробки прекрасно бачать, кожного дня всі у них стоять, матюкаються. Але мовчать. А ігри в мовчанку здійснити зміни нам ніяк не допоможуть.