Сморід у Луцьку. Частина 1

Я бував у багатьох куточках світу. Країнах з розвиненою економікою і в країнах 3-го світу.

В будь-яких країнах суспільство поділене на бідних і багатих. На процвітаючі райони для життя і депресивні. Процвітаючі місця не лише відрізняються красою архітектури, дизайну, чистотою, вони ще й гарно пахнуть. Це запах вранішньої кави та свіжої випічки, парфумів та квітів, чистоти та свіжості повітря. Навкруги люди дарують усмішки одне одному та промені людського щастя. Все це дається нелегкою працею багатьох поколінь.

У багатьох країнах є міста, де поруч з такою чудовою картиною існує зовсім інша реальність. Злидні.

Луцьк – туристично привабливе місто і своєю історією і географічною локацією. Наше місто донедавна було в лідерах серед українських міст за рівнем екології. Одне з найчистіших міст України. Та все змінилося декілька років тому.

Луцьк почало накривати жахливим смородом. Ця проблема з‘явилася ще при Миколі Романюку, але розв‘язати її не можуть досі.

Звичайно, можна призначити когось винним, але сморід нікуди не дінеться без розуміння причин і наслідків. Це питання (проблема) не лише міської влади, це виклик всій громаді Луцька.

Звичайно, закатані в асфальт двори і викладена бруківка – це добре. Багато інших ініціатив від влади теж, напевно, дуже корисні для міста. Але пересуватися чудовим і красивим містом в протигазі – це не смішно.

Коли ти не маєш змоги відчинити вікно вранці чи ввечері через нестерпний сморід – це теж не смішно. І не дивно, що люди збираються на мітинги і протести. Дивно, що ми ще не виявили і публічно не оголосили причин цього екологічного лиха.

Знаючи причини, зможемо подолати і наслідки.

Пропоную інтенсивний діалог між владою міста, бізнесом і громадськістю.

Проблема нашого міста – це наша спільна проблема.

Фото ілюстративне