Ми просто хотіли поділитися з людьми хлібом

Хто не знає, з січня 2017 року ми закуповуємо та роздаємо хліб тим, хто того потребує, а також купуємо продукти нужденним. Хліб роздаємо на Центральному ринку Луцька щосуботи. Розповім вам історію, яка трапилася минулої суботи, 28 вересня.

Перший дзвінок вранці був від пані Людмили, яка люб‘язно погодилася нам допомагати з хлібчиком. Стурбованим голосом вона повідомила, що вже 8:30, а хлібчик ще не привезли. Я відповіла, що зараз буду.

Вірите, давно вже не було такого поспіху – розуміла, що там люди, які чекають мене з хлібом, якого нема. По дорозі я дзвонила на пекарню в Тернопіль, звідки нам привозять хлібчик. Але ніхто не відповідав. Ми кинулися по ринку шукати хліб. В кіоску ледве впросили, щоб продали 22 хлібини (більше такого виду не було). А в іншому місці нам по закупці продали ще трохи випічки. Власник однієї з яток пан Олександр люб‘язно запропонував хліб за закупівельною ціною. Дякуємо, що прийшли на виручку!

Знаєте, напевно, недарма хліб в цю суботу привезли з великим запізненням, я побачила справжню натуру тих людей, що прийшли по безоплатний хліб.

Перш ніж бігти шукати хліб, я підійшла до людей, привіталася, перепросила, що вони змушені будуть трішки зачекати, хлібчик зараз закупимо і роздамо. У відповідь почула обурення, що я така-сяка, не продумала, що хліб можуть не привезти, дехто почав «клясти» мені вслід, бо я вже відбігала по хліб.

Хотіла зупинитися, сказати, що все – не буде більше хліба, набридли постійні незадоволення, звинувачення. Але переборола себе, подумала, цих буркунів десь до десятка, а інші люди не винні, що так сталося.

Роздавати хліб цього разу було, як ніколи, важко.

Більшість брали хліб з ображеним виразом обличчя, навіть слово «Дякую!», звучало рідко. Настрій трішки підняла жіночка, яка підійшла останньою.

Вона сказала, що дякує за те, що, незважаючи на образи в мій бік, я роздала сьогодні хліб, щоб я не зважала на старих людей, які чомусь почали вважати, що ми їм зобов‘язані давати хліб.

Ми просто хотіли поділитися з людьми хлібом, у відповідь – чорна невдячність.

Вже почали задумуватися, можливо, варто допомагати комусь окремо, де справді того потребують, а не чекати, коли наступного разу комусь щось не сподобається, і він буде звинувачувати у цьому цілий світ, але злість свою вимістить на нас?

Ось така реальність.

Незважаючи ні на що, ми вам бажаємо свіжого хліба на столі та до хліба.

Дякуємо!!!