Не забуваймо казати «дякую»

Погодьтеся, благодійність останні два з половиною роки стала для нас буденним явищем. Дати гроші на АТО, допомогти хворій дитині, посприяти закупівлі медобладнання… Геть звично, правда?

Мало того. На цьому спекулюють. Цим зловживають. Цим зароблять собі політичні бали (ну чи думають, що заробляють…). Подекуди навіть зворотній інформаційний «тренд» має місце: ах, благодійник? Значить популярності хочеш! Ах ти ж…

Безглуздо, еге ж? Утім, це наша дійсність.

І знаєте, що я помітив? У таких умовах люди стали менше …дякувати. Справді. Мовляв, ну ти ж благодійник? Ти ж і так повинен допомагати. Грошей у тебе багато. Поділишся – не збіднієш…

А дякувати треба. особливо тоді, коли тобі допомагають щиро, безкорисно. Без піару.

Тому я хочу сказати дякую людям, завдяки яким вдалося організувати відпочинок дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Вони відпочивали в інтеграційному центрі, що у селі Замлиння. Про це більше можна прочитати ось тут

А я скажу про те, що лишилося поза увагою журналістів. Вірніше – "про тих". Отож, організувати поїздку дітей на відпочинок допомогли

Отець Ян Бурас,
активісти "Меценатів для солдата",
а також
Валерій Бадко,
Олег Галущак,
Володимир Голуб,
Ігор Гузь,
Лариса Духневич,
Тетяна Єремеєва,
Олександр Киричук,
Андрій Козюра,
Володимир Мельникович,
Ігор Муковоз.

Дякую вам! Ваш вклад у добру справу – то ще один доказ того, що світ направду врятує доброта.

І вдячність.