«Гнила серцевина» чи бажане за дійсне? Слідами Юрія Моклиці в питанні дерев

Нещодавно у блогах на сторінках інтернет-видання "Волинь24" з'явився допис Юрія Моклиці про дерева на вулиці Лесі Українки. Заодно мерівський заступник торкнувся питання роботи екоактивістів у місті Луцьку.

Аби не говорити штампами, пропоную проаналізувати окремі аспекти та аргументи з матеріалу пана Моклиці.

Для початку звернімо увагу на те, що фотографія дерева подається одна. Пан Моклиця зазначає: "Знайомтесь, це одне із так званих "здорових" дерев, яке треба рятувати/лікувати/оберігати за словами новоспечених екоактивістів." Хочеться запитати, якщо воно "одне з", то де фотографії решти? Чи не є таке узагальнення маніпулятивним? За аналогічним принципом можна звернути увагу на будь-якого одного не дуже порядного чи ексцентричного представника міськради та за його принципом судити всіх. Навряд народним обранцям сподобалось би таке узагальнення.

Йдемо далі. Пан Моклиця продовжує: "Це дерево насправді дуже важливе, бо крім того, що вірою і правдою воно відслужило лучанам свою добру службу, зараз воно стало символом, який демонструє позицію теперішніх "екологів". Зверху твердий популізм, а всередині гнила серцевина." Хотілося б нагадати представнику місцевої влади, що він говорить про певну частину громади. При цьому доволі численну, як показали громадські обговорення питання реконструкції вулиці Лесі Українки. Дивно, коли людина, яка належить до чиновницького апарату цивілізованої (чи принаймні такої, що прагне до цього) держави, говорить у подібній манері про думку опонентів.

Пан заступник мера продовжує: "Люди, можете ненавидіти владу скільки завгодно, але не ведіться на дурниці й маніпуляції. Ми поступово будемо спростовувати ті міфи, в які ви зовсім випадково повірили, але наберіться терпіння, вчіться аналізувати." Виходить, ніхто не збирається дискутувати, залучати незалежних експертів. Людей, котрі хочуть зберегти місто озелененим, прирівнюють до відвертих дурнів, бо їх позиція - нібито дурниця. Крім того, фраза про подальше спростування дає підстави думати, що вибудовується конкретна стратегія інформаційної протидії опонентам - замість того, аби фахово обговорювати питання, пропонують ігнорувати частину соціуму, вважаючи їх популістами та людьми недалекими.

На завершення пан Моклиця, очевидно вважаючи свій гумор дуже дотепним, додає: "Випереджаючи події інформую, якщо хтось із так званих екологів запропонує залити дупла та серцевини дерев бетоном, не сприймайте це всерйоз." Вимальовується знову ж цілковито зневажливе ставлення до будь-яких думок, котрі не збігаються з його позицією. При цьому чиновник абсолютно ігнорує те, що серед захисників зелених насаджень є кваліфіковані біологи, а також люди, компетентні у юридичних питаннях - в тому числі відшкодуванні місту відновної вартості дерев, зрубаних з порушенням закону. Тож, якби заступник мера мав реальний намір вивчити думку іншої сторони, він побачив би, що люди, які йому опонують, далеко не такі "недоумкуваті", як намагається він показати іронічними коментарями їх позиції.

Якщо ж продовжити аргументацію по цьому питанню вже у відриві від коментарів Юрія Моклиці, то варто зазначити:

- далеко не усі дерева на вулиці Лесі Українки є хворими, а до того, як відбулася зустріч з мером, було зрубано кілька цілком здорових дерев;

- фахівці давно били на сполох відносно того, що кронування відбувається абсолютно варварським чином. Що ж тепер, самі понівечили і самі констатуємо, що дерева хворі? А чи не це найбільша маніпуляція?

- аргументи про "старість" дерев не витримують критики, бо липи на вулиці Лесі Українки є молодими, згідно з середніми показниками свого віку.

Цікавим є також факт обстеження дерев спеціальною комісією, який виявив, що більшість з них хворі. Коли відбувалася зустріч мера з лучанами по питанню дерев на вулиці Лесі Укранки, все завершилося на тому, що міський очільник сказав: "Ми будемо зрізати лише хворі дерева". Тоді хтось з громади влучно зауважив: "Значить, по документації хворими стануть вони усі".

Тож нехай кожен сам робить висновки і зі слів градоначальника, і з дописів його заступника, котрий не гребує тим, аби у зневажливому тоні говорити про людей, які живуть в його місті та мають іншу думку.