(Не) жіноча професія: волинянка більше 10 років водить рейсовий автобус

Водійка Тетяна Тричук ламає стереотипи про те, що водити автобус - не жіноча справа.

Вже понад десяток років вірним товаришем для неї є рейсовий автобус, на якому об’їздила чи не всі закутки рідної Ратнівщини, а віднедавна возить пасажирів ще й до Каменя-Каширського, - пише Олександр Приймак на сторінках газети Полісся.

МАШИНУ ВІДРЕМОНТУЄ І КОЛЕСО ТЕЖ ЗАМІНИТЬ

Вперше побачивши Тетяну Василівну на місці водія, не вірилося, що їй до снаги впоратись з великогабаритною маршруткою. В голову ненароком вкрадається давній стереотип про нежіночі професії. Проте вона тут – наче у своїй тарілці. Достатньо поглянути, як відчуває кожен сигнал техніки, з якою майстерністю заїжджає в потрібну "кишеню" на зупинці.

За словами співрозмовниці, їй дуже подобається працювати з людьми. Хоча, зізнається, пасажири за день трапляються різні: деколи і доведуть, і виведуть. Але таких – одиниці. Більшість зустрічають привітною посмішкою, бо знають – Таня завжди довезе куди потрібно.

"За стільки років вже звикла і не вважаю, що кермувати автобусом настільки складно. На початках чоловік, до слова теж водій, не підтримував мого вибору, відмовляв. Проте з часом змирився і тепер у всьому мені допомагає, щодня готує автобус до рейсу, перевіряє технічний стан і таке інше. Хоча, коли його немає на місці, доводиться тим займатися самій. Тож знаю, як і мастило доливати у двигун, і незначну поломку виправити", – розповідає.

І додає – інколи казуси трапляються в дорозі, скажімо, колесо пробилося. Тут без сильних рук не обійтись. І чоловіки ніколи не відмовляли.


ДОРОГА І ВІДСТАНЬ ДЛЯ ЖІНКИ НЕ ПЕРЕПОНА

Майже щодня Тетяна сміливо підкорює простори Волині. Ні погані дороги, ні далекі рейси їй не перешкода. Для багатьох жителів сіл вона стала справжнісіньким провідником у світ. Тому "нашу Таню", як ніжно називають її пасажири, з нетерпінням чекають скрізь.

"Пасажири для мене за ці роки вже стали рідними. Постійно стежу, аби люди відчували себе в безпеці, комфортно. Звичайно, ситуації бувають різні. Однак серйозних проблем не виникає. Мабуть, все ж зважають на те, що я жінка" — усміхається пані Тетяна.

Позитивно відгукується Тетяна Тричук і про свій перший візит на Камінь–Каширщину. Вже понад рік вона час від часу заміщає водія рейсового автобуса, що курсує туди із селища Ратне.

Для водіїв-чоловіків поява усміхненої та завжди товариської кермувальниці на їх "фронті" стала справжньою несподіванкою. Частина колег вже змирилася з цим фактом. Але вистачає й тих, хто ще й досі вважає жінку справжнісіньким конкурентом.

СИДІТИ ЗА КЕРМОМ АВТОБУСА - МАЙЖЕ СІМЕЙНА СПРАВА

Можливо, зовсім скоро причин "кусати лікті" від заздрості в мужньої половини буде більше. Адже сімейну справу наполегливо освоює й молоде покоління Тричуків – донька Люба.

"Та в нас цілий сімейний підряд, – жартує пані Тетяна. – Донька з дитинства жила в цій атмосфері, добре обізнана з фахом мами. Тож навіщо винаходити велосипед, якщо він вже крутиться. Роботу в даний час знайти для молоді проблематично, а їхати кудись на сезонні роботи – не вихід. Зараз навчаю Любу водійській майстерності. Працює водієм і наш зять Ігор".