Художниця Алла Харчук презентувала у Луцьку проект «Поезія на полотні». ФОТО

Луцька художниця Алла Харчук презентувала новий проект у арт-галереї «Луцьк». Цього разу – не сама, а з вихованцями власної художньої студії «Світ творчих людей». Мисткиня приурочила експозицію картин до Міжнародного дня поезії.

Ідея проекту полягала в тому, що діти малювали «поезію» на полотнах – передавали сюжети прочитаних віршів так, як вони їх бачать.

На полотнах юних художників ожили вірші волинських поетів Віри Барановської, Юлії Фінковської, Наталки Петрук, Ольги Ляснюк, Лєни Шторм, Антоніни Євтодюк, Миколи Мартинюка, Ніни Горик та Валентини Штинько.

Однак художниця не обмежилася географією Волинської області та використала у своєму проекті поезію киянки, членкині НСПУ Ніни Омріяної-Бай. До слова, особлива гостя спеціально прибула на відкриття виставки та привітала творчу малечу, подарувавши дітям власні книги.

Алла Харчук зауважила: намагалася максимально сприяти тому, аби юні художники виявляли самостійність та вмикали фантазію. Тож для багатьох поетів картини стали несподіванками, так як надали нових сенсів їх рядкам.

Після офіційної частини дійства дітлахи знайомилися з поетами, вірші яких оживляли на полотнах. Солодкий стіл та численні дружні фотосесії завершили презентацію проекту.



ШТОРМИ НА ПОЛОТНІ

Одне з полотен мальоване з вірша "Мої шторми" поетеси Лєни Шторм. Авторка картини - Христина Барабаш.

"Спершу можна подумати: до чого шторми до квітів? Але якщо пидивитися - можна побачити хвилю, яка трансформується у квіти" - пояснила задум твору поетеса.



Мої шторми

В моєму морі спокою нема,
Воно штормить з картин на синіх стінах,
Бо без штормів я – то уже не я,
Мені динаміка життєво необхідна.

Мої шторми – вони не руйнівні,
Хоча й навіюють романтику печальну.
Співають оду панночці-весні
Оті шторми, що максимум трибальні.

Мої шторми – гінці творчих ідей,
І у крамницях обминуть вас важко!
Від тих картин не відвести очей,
Де море гарне, мовби воно справжнє.

О, синє море! Чудо із чудес!
Скільки ж в тобі прихованої правди!
Ти, мов люстро незайманих небес,
Відображаєш незбагненні барви.