«Я не російський шпигун» – лучанин «Басаєв» відхрестився від звинувачень у терактах

Кримчанин Артем Дудко (на фото), якого в пресі назвали російським шпигуном, не заперечує що певний час був інформатором російських спецслужб, але, водночас, запевняє, що робив це під тиском і ніякої важливої інформації ФСБ не повідомив.

Дудко сьогодні мешкає у Луцьку. Він погодився на зустріч з журналістом інтернет-видання Волинь24, аби розповісти свою версію подій.

Нагадаємо що телеканалі 1+1 оприлюднив сюжет, у якому Артема Дудка представили, як завербованого ФСБ агента, який мав завдання вбивати українських патріотів і організовувати теракти в Криму.

До російської окупації півострова я постійно проживав у Криму у місті Євпаторія. В 2014 році я посварився з Василем Картавим, своїм керівником. Він став погрожувати мені. За допомогою я звернувся до тренера спортивної секції, де займався, а той вже познайомив мене з Максимом Фесенком. Новий знайомий пообіцяв поговорити з Картавим щоб той не зачіпав мене. Як виявилось, Фесенко на той час (травень 2014 року – ред.) був співробітником Євпаторійського управління ФСБ. До анексії він працював в СБУ, але зрадив Україну.

За місяць ФСБшники запропонували мені стати «стукачем» - доносити на футбольних фанатів. Також їх цікавили активісти «Правого сектору» в Криму. За це зрадник Максим Фесенко пообіцяв посприяти моїй можливій службі в елітному підрозділі армії. Я мріяв служити в армії, мріяв про кар’єру військового. ФСБшники запропонували влаштувати мене до ВДВ. Під тиском Фесенка я підписав згоду на співпрацю.

Жодної корисної інформації російські спецслужби від мене не отримали. Так, я дійсно спілкувався з проукраїнськими активістами, але про почуте не доповідав у ФСБ. Я доповідав працівникам Євпаторійського управління ФСБ а дехто моїх знайомих «стучав» севастопольським фсбешникам. Фесенко закликав мене бути обережним, аби нові знайомі на завдання його севастопольських колег не втягнули мене в якусь провокацію.

Один з таких кримських знайомих провокував мене на «теракт». Він запропонував мені за 5000 російських рублів підпалити магазин. Начебто це його конкуренти. Але я зрозумів, що то «підстава» спецслужб і вирішив тікати з півострова.

На Волинь приїхав влітку 2014 року, бо в моєї дівчини була родина в Турійському районі. Про всі свої контакти з російськими спецслужбами я одразу доповів волинським СБУшникам. Пройшов навіть перевірку на поліграфі. Жив у селі Блаженик Турійського району, працював на фермі. Пізніше співробітники СБУ допомогли влаштуватись на роботу у Володимир-Волинський водоканал.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Російський шпигун «Басаєв» діяв на Волині з 2014 року

На Волині я спілкувався з різними патріотичними організаціями і навіть мріяв створити у Володимирі осередок однієї з них. Але моя дівчина не схвалювала такі плани. З часом ми почали сваритися – вона сумувала за Кримом і родичами звідти.

В 2015 році ми повернулись на півострів і там одружились. Я влаштувався працювати у Кримгаз. ФСБшники кілька разів зустрічалися зі мною але я запевнив їх, що не маю ніякої цікавої інформації для ФСБ. До того ж, як виявилось, Фесенко обдурив мене. З Картавим ніхто не говорив. Той так само продовжував «кошмарити» мою родину.

Восени того ж 2016 року мене викликали повісткою до військоммату у Євпаторії. Там я сказав, що не хочу служити в російській армії, а планую йти у ЗСУ. Але мої слова хтось з працівників комісаріату почув, наче я сказав, що вже служив в українському війську. З цього і почалися проблеми.

Якось до мене прийшов слідчий і влаштував обшук в помешканні. В коридорі знайшли пакунок з 18 автоматними набоями. Боєприпаси мені підкинули, а понятими у слідчих були бойовик з так званої «Самооборони Криму» і ветеран одного з загонів «ДНР».

Мені інкримінували вбивство і пограбування. Допитував мене Валерій Астахов – колишній командир євпаторійського «Беркуту». Він був дуже злий, адже на Майдані вбили когось з його підлеглих. Особливу лють у них викликали мої документи про статус біженця, які я отримав на Волині. Поліція вилучила на експертизу мій комп’ютер і виявила на ньому переписку з українськими патріотами. «Шили» справу про організацію незаконного озброєного формування. ФСБшники прийшли мені на допомогу і зам’яли справу – думаю планували мене далі використовувати як інформатора.

В грудні 2016 року я вернувся до Луцька. З жінкою вже на той час розлучився. Одразу, як приїхав, знов зустрівся з СБУшниками і розповів про свої пригоди. З того часу постійно проживаю у Луцьку, тільки двічі на короткий час їздив до Криму по родинних справах.

Зараз шукаю можливості виїхати до США, де проживає мій батько. З Криму виїхати до Америки неможливо, а на півострові лишилась моя мама. Планую їй висилати гроші з США.

Сюжет, який про мене показали по телевізору, абсолютно неправдивий. Того дня волинські СБУшники запропонували мені прийняти участь в зйомках соціального сюжету для кримчан, які потрапили під вплив російських спецслужб. Мешканці окупованих територій з цього сюжету мали б розуміти, що у них не буде проблем з СБУ. А вже потім Андрій Цаплієнко перекрутив сюжет так, що мене зробили кілером і диверсантом. Навіщо це було йому потрібно? В жодному протоколі і в свідченнях, які я давав у СБУ, немає жодного слова про теракти і замовні вбивства. Це просто смішно, і всі хто мене знає, не вірять у ці звинувачення.

Записав Сергій ШАПОВАЛ