Лучанам розповіли про переваги «мультибордів»

Що лучанам робити з неякісною освітою – продовжувати навчальний процес у найкращих "совкових" традиціях, де програма орієнтована на середнього учня, чи йти вперед, рости і розвиватись, зважаючи на західний досвід?

Запитання, здавалося б, риторичне, проте людей, яким набридло закривати очі на постійну втому і пусті очі дітей під час уроків, насправді небагато, - пише ІА Конкурент.

Знання замість інформації, практика замість теорії, наочність замість сухих текстів – ті речі, яких так не вистачає звичній для усіх нас, такій рідній шкільній освіті.

11 років для самовизначення в умовах тотального конформізму – недостатньо. Сучасна освіта не здатна виховати якісно нове, свідоме, осмислене суспільство, тому впроваджувати інноваційні рішення потрібно.

Першим кроком у цьому напрямку стала ініціатива депутата Луцької міської ради Андрія Покровського щодо забезпечення з міського бюджету коштів для закупівлі інтерактивних панелей "MultiBoard".

Оскільки перші в Україні "мультиборди" з'явилися у Львові, досвідом попросили поділитися начальницю управління освіти міста Зоряну Миколаївну Довганик.

"Все починалося з фізики, – згадує чиновниця, – коли тільки купили перші "мультиборди", змістове наповнення опрацьовували всі наші вчителі. Тобто вони збирали відеоролики до кожної теми, навіть перекладали їх з іноземної на українську. В результаті – повний захват дітей, які раніше і подумати б не могли, що фізика може бути такою цікавою".

Загалом закупляли такі панелі до львівських шкіл не одразу, адже такі нововведення – велике навантаження на міський бюджет: одна інтерактивна дошка вартує приблизно 140 000 грн.

"Ризикнули, бо підрахували економічну вигоду, – поділилась пані Зоряна. – Справа в тому, що один такий "мультиборд", котрий, до того ж, прослужить дуже довго, здатен замінити навіть найдорожчі навчальні матеріали, які школа наразі дозволити собі не може. Рідкісні хімічні сполуки, біологічні матерії для дослідів, технічні засоби, на зразок мікроскопів і телескопів, та навіть проведення конференцій в онлайн режимі – усе це в повному і безпечному доступі ваших дітей".

За перший рік для львівських шкіл купили тільки 22 інтерактивні панелі, а вже у минулому році – понад 90, витративши понад 18 мільйонів грн.

"Найбільшою, на мою думку, перевагою є те, що прилад має програмне забезпечення, яке може використовувати будь-який вчитель. Тобто, якщо ми вчимо географію, подивитись, як відбувається виверження вулканів, як формуються гори чи випадає дощ – не є проблемою", – додала Зоряна Довганик.

Думку львівської чиновниці поділяє і її колега із Чернівців:

"У нас 43 школи, серед яких 15 вже користуються "мультибордами". Цього року плануємо докупити ще 7-8", – розповів начальник управління освіти Сергій Васильович Мартинюк.

"Рішення про виділення коштів з бюджету далось нам, чесно кажучи, нелегко і не з першого разу. Просто знаєте, коли бачиш, як діти, котрі ще вчора не проявляли абсолютно ніякого інтересу до навчання, наввипередки тягнуть руки, аби дати правильну відповідь, – розумієш, що десь в системі освіти хтось колись припустився помилки, коли вирішив, що уроки, проведені в ігровій формі, – неефективні. Виправити цю помилку, на мою думку, можливо лише завдяки введенню інновацій на зразок цієї", – поділився роздумами Сергій Мартинюк.

Словом, сучасні заклади освіти – давно вже не форми, диктанти й акуратно складені перед грудьми руки на парті. Це такі собі платформи самопізнання, де кожного маленького школяра, який вперше переступає класний поріг, не лише вчитимуть читати і писати, а й з розкриють як особистість. Платформа, де усіх сил намагатимуться розгледіти, яке зернятко дитина тримає у собі, аби найбільш якісно його виростити.