Луцький вчитель Михайло Яковчук розповів, як став найкращим в Україні

Вчитель німецької мови луцької гімназії №18 Михайло Яковчук переміг на конкурсі «Вчитель року», обійшовши 24 конкурентів з усіх областей України.

Освітянин переконав журі, що добре володіє мовою та педагогічними методами. Однак сам він впевнений, головне – не знання вчителя, а любов до дітей.

Інтернет-виданню «Волинь24» Михайло Яковчук розповів, як став вчителем та 20 років поспіль шукає підхід до нових поколінь дітей. Йому - слово.

«МАМА МРІЯЛА, ЩОБ Я СТАВ ВЧИТЕЛЕМ»

Мені 39 років. Народився у місті Черняховськ Калінінградської області (Росія) у сім’ї військового. Мабуть, є щось символічне в тому, що тепер я вчитель німецької мови, адже Калінінград до 1945 року належав Німеччині і називався Кенігсбергом.

Після розвалу Радянського Союзу родина повернулась в Україну. У Луцьку я закінчив школу №9. У 1995 році вступив до Волинського державного університету. У 2000 році закінчив його і відтоді працюю вчителем німецької мови у гімназії №18.

Як і всі мої однолітки, я спершу не хотів вчителювати. Це була необхідність. Але потім я зрозумів, що це моє. Та й мама, яка досі працює бібліотекарем у школі №26 завжди відчувала трепет до інтелігентної професії вчителя, мріяла, щоб її син ним став. А ще мені дуже пощастило з викладачами німецької мови. Їх я можу назвати справжніми фанатами своєї роботи. Вони вкладали всю душу і серце у навчання студентів.

«ЯКЩО НА УРОЦІ ДИТИНА ДІЗНАЛАСЬ ЩОСЬ НОВЕ, ДЕНЬ ПРОЙШОВ НЕДАРМА»

Мені подобається відкривати щось нове і корисне дітям. Якщо дитина на уроці дізналась щось нове про країну, мову якої вивчає, або навіть вивчила кілька слів, це вже перемога для вчителя і день прожитий недарма.

Діти мислять нестандартно, ставлять цікаві запитання і це надихає на самовдосконалення та розвиток. Вони живуть емоціями, які передають оточуючим. Тому робота з учнями дає мені багато енергії та радості.

Подобається спостерігати, як ростуть, вдосконалюються мої вихованці, тому що разом з цим вдосконалюється моя фахова майстерність.

Я постійно беру участь у семінарах і тренінгах, але переконаний – якими б глибокими фаховими знаннями вчитель не володів, головне – це любов до дітей. Щоб знайти підхід до дитини, потрібно поставити її в центр уваги, увійти в її ритм.

«МОБІЛЬНІ ДОДАТКИ ДІТЯМ ЗРОЗУМІЛІШІ, НІЖ ПІДРУЧНИКИ»

Сучасні діти знаходяться в насиченому інформаційному просторі. Для них головне – постійне використання гаджетів. Боремось з цим, але не завжди успішно.

Хоча, часто використовуємо ті ж гаджети на уроках. Мобільні додатки дітям зрозуміліші, ніж підручники.

Також використовую багато нових методів роботи, зокрема технологію критичного мислення. На таких уроках ми з учнями дискутуємо, вирішуємо проблемні питання, я допомагаю їм подивитись на життєві ситуації з різних боків.

Головне – запропонувати дітям висловити свою думку, адже це сприяє формуванню творчої особистості.

«З АНГЛІЙСЬКОЮ КОНКУРУВАТИ ВАЖКО»

Зараз лише у кількох луцьких школах діти вивчають німецьку мову в якості другої іноземної. З англійською, яку називають головною мовою спілкування у світі, конкурувати важко.

Але я вважаю, що німецьку мову потрібно вивчати і починати варто якомога раніше – буквально з дитячого садка. Адже Німеччина до нас ближча, ніж Великобританія та США, до того ж людина повинна бути всесторонньо розвиненою. А, чим більше мов ти знаєш, тим вільніше почуваєшся в суспільстві.

Зрозуміло, що для наших дітей англійська «рідніша», бо вони її довше вчать. Але є багато обдарованих дітей, які вчать німецьку з 5 класу, а знають її краще, ніж англійську. Все залежить від індивідуальних особливостей дитини та її вподобань.

Минулого року моя учениця на ЗНО з німецької набрала 191 бал з 200.

«УЧАСТЬ У КОНКУРСІ «ВЧИТЕЛЬ РОКУ» – ЦЕ ВЖЕ ПЕРЕМОГА»

Коли мені запропонували взяти участь у конкурсі «Вчитель року», я не вагався. Адже майже 20 років постійно займаюсь саморозвитком, беру участь в семінарах, проектах, які організовує Волинський інститут післядипломної освіти.

Участь у конкурсі – це вже перемога і можливість розкрити свій творчий потенціал та професіоналізм. Багато хто каже, що конкурс – це рік відірваний від життя, але я з цим не погоджуюсь, адже у цей час ти постійно займаєшся саморозвитком, вдосконалюєш навички.

Користуючись нагодою, я хочу подякувати міській команді в особі начальника міського управління освіти Зіновії Лещенко, методиста управління освіти Оксани Чухнової, завідуючої міського методичного кабінету Світлани Куляк та ректора ВІПО Петра Олешка. Вони допомагали мені на всіх етапах підготовки до конкурсу. Також підтримувала мене вся гімназійна родина.

Я прагнув перемогти, але не ставив це собі за мету. Найважливішим для мене було знайомство з людьми та обмін досвідом. Тому я все робив поступово, концентрувався на певному етапі, проходив його і йшов до наступного.

Можу сказати, що атмосфера на конкурсі була дуже доброзичливою, а всі учасники – дружними. Після конкурсу я і далі спілкуюсь з іншими учасниками.

Спілкувалась Віталія САХНІК