Я в «чорних списках» російських спецслужб, - татарин, який переїхав на Волинь

Голову ГО "Кримські татари Волині" Сервера Зейнідінова українські спецслужби попередили про те, що він перебуває у "чорних списках" Росії.

Про це повідомляє Перший.

Після анексії Криму Росією у 2014 році, багато кримських татар, які проживали на півострові, змінили своє місце локації.

Така ж історія трапилася і з головою ГО «Кримські татари Волині» Сервером Зейнідіновим, який раніше із сім’єю жив у селі Бородіно Джанкойського району.

День переїзду із рідного села до Луцька чоловік згадує із важкістю на серці. Через те, що потрібно було робити громадянство Росії, він та його рідні не змогли переступити через себе.

«Спочатку до Луцька переїхала моя сім’я. З цим містом ми вже були знайомі, адже тут у 2006-2010 роках навчалася дочка. Сам і із старшим сином лишилися у Криму, бо мали надію, що все стане на свої місця, Росія визнає міжнародне право, але вийшло, як вийшло», – розповідає Сервер Зейнідінов.

До слова, він поділився історією, як його дружина поїхала на похорони до батька. Їй потрібно було купувати сім-карту за паспортом, але російського паспорту не мала, тому вже на місці їй допомогли вирішити це питання. За звичкою, вона спокійно говорила про політику, проте тут розмову перервали і жінці прийшло повідомлення-попередження, що вона веде екстремістську розмову.

«Це якщо у кількох словах, що таке Росія. Це тюрма розміром у півострів. Ну а у мене заборона в’їзду. Офіційно її немає, але наші служби попередили, що я у чорних списках ФСБ, тому мені не рекомендують їздити у Крим», – додає Сервер Зейнідінов.

Чоловік вважає, що в Україні, у своїй країні, кримські татари — її громадяни, які можуть користуватися конституційними правами, а у Криму великий натиск на кримських татар, оскільки це корінний народ. Вони організовано пручаються і їхня «боротьба» не несе насильницьких методів.

Довідково: 18 травня – День боротьби за права кримськотатарського народу. День пам'яті в Україні, що відзначається щорічно у річницю депортації кримськотатарського народу 1944 року.